Вибір Урсулою фон дер Ляєн нового складу Європейської комісії відображає сучасні політичні реалії в Європі, зауважують західні медіа.
Країни Східної Європи, які висловлюють найбільше занепокоєння агресією Росії, ймовірно, посилять свій вплив у Єврокомісії, зазначає у своїй статті для агентства AFP Макс Делані. Одним з бенефіціарів від перерозподілу владних повноважень в органі потенційно може стати Україна, додає він.
"Очевидно, що фон дер Ляєн хотіла б закріпити продовження підтримки України в структурі нової Європейської комісії", – зауважив Даніель Гегедус, експерт із Центральної та Східної Європи аналітичного центру The German Marshall Fund.
Усіх майбутніх комісарів має схвалити Європейський парламент. Слухання із затвердження розпочнуться в Брюсселі найближчими тижнями, а нові єврокомісари почнуть роботу до кінця року.
Як повідомляв раніше Голос Америки, прихильники України - колишня прем’єр-міністрка Естонії Кая Каллас та колишній прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс - обійняли ключові посади у новому складі Єврокомісії. Вони керуватимуть відповідно питаннями зовнішньої політики ЄС та питаннями оборони та космосу.
Коментуючи нові призначення виданню The New York Times, Якоб Кіркегор, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона в Брюсселі, зауважив, що фон дер Ляєн мала намір надіслати чіткий сигнал, призначивши представників країн Балтії, відомих своєю рішучою позицією щодо Росії, відповідальними за зовнішню політику та політику безпеки.
"Це свідчить про те, що в ЄС існує широке розуміння того, з якими загрозами ми стикаємося - що найбільші загрози на цей час, на жаль, надходять зі сходу, з Росії, - сказав журналістам після свого призначення Кубілюс. - Добре, що ЄС готовий використовувати наші знання, наш досвід для загального блага, для справжнього вирішення викликів нашій безпеці".
Тим часом Представник Польщі Пьотр Серафін отримав ключовий портфель з питань бюджету й опікуватиметься підготовкою наступного семирічного бюджету ЄС, що є надзвичайно складним та політично чутливим завданням, зазначає Reuters. Частина грошей на підтримку України надходить з бюджету ЄС.
Представниця Фінляндії Генна Віркунен отримала посаду виконавчої віцепрезидентки із широкими повноваженнями з технологічного суверенітету, безпеки та демократії.
"Я попрошу Генну розглянути внутрішні та зовнішні аспекти безпеки. Але також зміцнювати основи нашої демократії, такі як верховенство права, і захищати її скрізь, де вона зазнає нападу", – наводить Euronews слова фон дер Ляєн.
Латвієць Валдіс Домбровскіс опікуватиметься питаннями економіки та продуктивності.
Представниця Словенії Марта Кос отримала посаду комісарки з питань розширення, що є ключовою для України, яка вже розпочала переговори з ЄС щодо приєднання до блоку й прагне завершити процес вступу протягом наступних декількох років.
Втім, як зазначає видання Politico, Кос може не отримати достатньо голосів на етапі затвердження у Європарламенті наступними тижнями. Хоча її послужний список виглядає привабливо, "вона, швидше за все, стикнеться з питаннями щодо своєї компетентності", пише видання й наводить декілька можливих аспектів біографії кандидатки, які можуть зіграти їй не на користь.
У своїй статті Делані зауважує, що на тлі посилення країн, які є прихильниками України та критичними до Росії, у новому складі комісії також можна спостерігати втрату позицій тими країнами, які зберегли тісніші зв'язки з Москвою.
Найяскравішим прикладом є Угорщина, кандидат від якої, Олівер Варгеї, отримав відносно малозначну посаду комісара з питань охорони здоров'я та добробуту тварин, після того як він з 2019 року відповідав за питання розширення ЄС у теперішньому складі комісії.
"Не секрет, що [кандидат, якого] вибрав прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, постане перед прискіпливими слуханнями", - зазначає Politico. Варгеї, ймовірно, не буде затверджений Європарламентом, додає видання.
"Увага до Росії є чітким сигналом, — сказала в інтерв’ю AFP Стефанія Беналья, представниця Центру європейських політичних досліджень. — Але я не думаю, що це обов’язково призведе до виключення інших регіонів – ми всі знаємо, що зовнішня політика не може бути регіональною".
У статті використано матеріали Reuters, AFP
