В Україну пішов угорський газ. Про початок реверсного постачання блакитного палива з території Угорщини тріумфально повідомив прем’єр-міністр Микола Азаров.
«Українсько-угорський кордон перетнула «перша молекула» угорського газу», – заявив Азаров на прес-конференції у Будапешті. Прем’єр назвав подію «проривом у досягненні енергетичної незалежності України».
Як планують у «Нафтогазі», цього року з території Угорщини та Словаччини до України надійде 7 мільярдів кубометрів природного газу. Його закуповуватимуть у Німеччині і качатимуть українською трубою у реверсному порядку, із заходу на схід.
В уряді планують збільшувати обсяги диверсифікації. І сподіваються, що нарощування поставок з Європи зробить Україну менш залежною від російського газу, а Росію – поступливішою у переговорах про ціну.
«Розраховую, що так і повинно бути», – заявив у Будапешті український міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький. За його словами, у березні Україна практично не закуповувала російський газ через його високу ціну. Як повідомив міністр, зараз російський газ для України коштує 530 доларів за тисячу кубів, тоді як імпортований з Німеччини закуповується за ціною близько 390 доларів.
Утім, на думку міжнародних експертів, шанси України отримати знижку від «Газпрому» наразі невеликі. Як вважають аналітики рейтингової компанії «Fitch Rating», російський газовий монополіст найближчим часом залишиться невблаганним: адже в Європі досі тримається холодна погода, а відтак і високі спотові ціни на газ.
На негайний ефект від диверсифікації не радять розраховувати і українські експерти. Причина – в обсягах імпорту газу з Європи до України, які залишаються скромними, – сказав «Голосу Америки» директор аналітичного центру «Номос» Михайло Гончар.
«Якщо взяти ті обсяги постачань, які вже були з польського напрямку, то мова йде про десятки мільйонів кубів. Власне, якщо навіть будуть сотні мільйонів кубів, то це не вирішує проблему диверсифікації. Це радше символічні кроки: реверс з території Польщі, а тепер з території Угорщини. Але поки що рівень цих постачань не може забезпечити такий контртиск на Росію, щоб вона поступилася. Для цього необхідно, щоб обсяги обчислювались принаймні мільярдами кубічних метрів. До цього ще далекувато», – зауважив Гончар.
Експерт вітає зусилля уряду з диверсифікації імпорту газу, однак називає ці зусилля недостатніми. Чудово, що «польський реверс» доповнився ще й «угорським реверсом», однак аби ці проекти мали майбутнє, необхідно забезпечити їм підтримку на європейському рівні, – каже Гончар.
«Це той самий випадок, коли для таночка одного учасника замало. Потрібні декілька. Якщо є традиційний німецький партнер, який зголосився на підписання першої рамкової угоди з «Нафтогазом України»; якщо є польський партнер, а тепер додався угорський партнер, то, власне кажучи, головна перспектива реверсних постачань вимальовується на словацькому напрямку. Тому що, образно кажучи, «основна газова дорога» проходить територією України та Словаччини. І ось тут якраз і є проблеми, які досить складно вирішити».
Як пояснює експерт, Словаччина має дещо відмінну позицію від польських і угорських партнерів. І торік лише завдяки втручанню Європейської комісії вдалося позитивно вирішити питання реверсних постачань через територію Словаччини.
Водночас словацька сторона готова була б співпрацювати у довгостроковому плані. За умови добудови певних потужностей, на що, з їхньої точки зору, знадобиться півтора року часу.
«А тут якраз і виникають проблеми. Наші партнери – байдуже, чи це в Польщі, чи в Угорщині, чи в Словаччині – бачать, що паралельно йде переговорний процес з Росією щодо газотранспортної системи України. І вони чудово розуміють: у тому випадку, якщо Україна погодиться на варіант чи то оренди, чи двостороннього консорціуму з управління ГТС, тоді будь-які реверсні постачання автоматично втратять свою перспективу», – каже Гончар.
Як додає експерт, «Тому у партнерів постає головне питання: наскільки курс України щодо реверсу є системним, послідовним, довгостроково орієнтованим. І чи не являє він собою певні ігрища, які мають на меті лише хвилинний результат у вигляді отримання знижки в ціні на газ».
Нагадаємо: після того, як російський «Газпром» оприлюднив плани знизити обсяг транзиту газу до Європи через українську газотранспортну систему, Україна оголосила, що скористається своєю ГТС для прокачування газу в реверсному напрямку – з Європи в Україну.
«Українсько-угорський кордон перетнула «перша молекула» угорського газу», – заявив Азаров на прес-конференції у Будапешті. Прем’єр назвав подію «проривом у досягненні енергетичної незалежності України».
Як планують у «Нафтогазі», цього року з території Угорщини та Словаччини до України надійде 7 мільярдів кубометрів природного газу. Його закуповуватимуть у Німеччині і качатимуть українською трубою у реверсному порядку, із заходу на схід.
В уряді планують збільшувати обсяги диверсифікації. І сподіваються, що нарощування поставок з Європи зробить Україну менш залежною від російського газу, а Росію – поступливішою у переговорах про ціну.
«Розраховую, що так і повинно бути», – заявив у Будапешті український міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький. За його словами, у березні Україна практично не закуповувала російський газ через його високу ціну. Як повідомив міністр, зараз російський газ для України коштує 530 доларів за тисячу кубів, тоді як імпортований з Німеччини закуповується за ціною близько 390 доларів.
Утім, на думку міжнародних експертів, шанси України отримати знижку від «Газпрому» наразі невеликі. Як вважають аналітики рейтингової компанії «Fitch Rating», російський газовий монополіст найближчим часом залишиться невблаганним: адже в Європі досі тримається холодна погода, а відтак і високі спотові ціни на газ.
На негайний ефект від диверсифікації не радять розраховувати і українські експерти. Причина – в обсягах імпорту газу з Європи до України, які залишаються скромними, – сказав «Голосу Америки» директор аналітичного центру «Номос» Михайло Гончар.
«Якщо взяти ті обсяги постачань, які вже були з польського напрямку, то мова йде про десятки мільйонів кубів. Власне, якщо навіть будуть сотні мільйонів кубів, то це не вирішує проблему диверсифікації. Це радше символічні кроки: реверс з території Польщі, а тепер з території Угорщини. Але поки що рівень цих постачань не може забезпечити такий контртиск на Росію, щоб вона поступилася. Для цього необхідно, щоб обсяги обчислювались принаймні мільярдами кубічних метрів. До цього ще далекувато», – зауважив Гончар.
Експерт вітає зусилля уряду з диверсифікації імпорту газу, однак називає ці зусилля недостатніми. Чудово, що «польський реверс» доповнився ще й «угорським реверсом», однак аби ці проекти мали майбутнє, необхідно забезпечити їм підтримку на європейському рівні, – каже Гончар.
«Це той самий випадок, коли для таночка одного учасника замало. Потрібні декілька. Якщо є традиційний німецький партнер, який зголосився на підписання першої рамкової угоди з «Нафтогазом України»; якщо є польський партнер, а тепер додався угорський партнер, то, власне кажучи, головна перспектива реверсних постачань вимальовується на словацькому напрямку. Тому що, образно кажучи, «основна газова дорога» проходить територією України та Словаччини. І ось тут якраз і є проблеми, які досить складно вирішити».
Як пояснює експерт, Словаччина має дещо відмінну позицію від польських і угорських партнерів. І торік лише завдяки втручанню Європейської комісії вдалося позитивно вирішити питання реверсних постачань через територію Словаччини.
Водночас словацька сторона готова була б співпрацювати у довгостроковому плані. За умови добудови певних потужностей, на що, з їхньої точки зору, знадобиться півтора року часу.
Чудово, що «польський реверс» доповнився ще й «угорським реверсом», однак аби ці проекти мали майбутнє, необхідно забезпечити їм підтримку на європейському рівні.Михайло Гончар
«А тут якраз і виникають проблеми. Наші партнери – байдуже, чи це в Польщі, чи в Угорщині, чи в Словаччині – бачать, що паралельно йде переговорний процес з Росією щодо газотранспортної системи України. І вони чудово розуміють: у тому випадку, якщо Україна погодиться на варіант чи то оренди, чи двостороннього консорціуму з управління ГТС, тоді будь-які реверсні постачання автоматично втратять свою перспективу», – каже Гончар.
Як додає експерт, «Тому у партнерів постає головне питання: наскільки курс України щодо реверсу є системним, послідовним, довгостроково орієнтованим. І чи не являє він собою певні ігрища, які мають на меті лише хвилинний результат у вигляді отримання знижки в ціні на газ».
Нагадаємо: після того, як російський «Газпром» оприлюднив плани знизити обсяг транзиту газу до Європи через українську газотранспортну систему, Україна оголосила, що скористається своєю ГТС для прокачування газу в реверсному напрямку – з Європи в Україну.
