Наступним сюжетом, який приготували колеги з Радіо «Свобода», ми продовжуємо серію про життя та смерть 35 президента США Джона Кеннеді. Як відомо, Лі Гарві Освальд, якого звинуватили у вбивстві президента, три роки прожив у Білорусі. Через більше ніж півсторіччя з того часу нарешті заговорили люди, які дружили з американцем, який палко хотів стати радянською людиною та вступити до Московського державного університету.
У 1959 році Освальд прибув до СРСР через Фінляндію і попросив громадянство. Його настирність насторожила КДБ - замість МДУ він опинився у Мінську, де працював на радіо заводі, одружився та зрештою покинув країну Рад. Колишні знайомі Освальда не вірять, що Алек - а так його звали знайомі - міг вбити американського президента.
«Розумієте, він був досить замкненою людиною, важко було зрозуміти, чи є він освіченим, чи ні. Російською він говорив досить пристойно і міг висловити свої думки, коли я з другом почали його вчити».
Такими спогадами про майбутнього вбивцю Кеннеді ділиться перший голова парламенту незалежної Білорусі Станіслав Шушкевич. У 60-х гарував разом з Освальдом на радіо заводі у Мінську. Колишній американський морський піхотинець прибув до Москви у 1959 році, попросив громадянство СРСР і різав вени, коли йому відмовили.
Під час «заслання» до Мінську, Освальду виділили квартиру і дали роботу під пильним оком КДБ. Знуджений побутом в СРСР зрештою написав листа до посольства США з проханням повернути йому американський паспорт. Але не раніше ніж пробив у країні Рад 3 роки та завів чимало знайомих. Через півсторіччя вони пригадують, яким був вбивця Кеннеді.
Комуністу Шушкевичу він здався безініціативним:
«Якби мені запропонували взяти його до моєї дослідницької команди, я би відмовився. Не бачив я у ньому творчої жилки. Може, я несправедливий до нього, але до того, що мене цікавило, йому було байдуже».
У Мінську Освальд не лише вчив мову. Молодий чоловік ходив на концерти, упадав за дівчатами, оббивав пороги жіночих гуртожитків та вчив радянських людей танцювати американський твіст.
Освальд любив похвалитись успіхом у жінок. Втім, його радянська знайома Інна Маркава натякає, що реальність була іншою:
«Ми з дівчатами часто питали себе, чому він поїхав з Америки. Міг би там вчитись, працювати, а він взяв і порвав усі зв’язки. Всі вважали його диваком, у житті якого є якась чорна таємниця».
Маркава пригадує, що одного разу побачила звичайно стриманого Освальда розлюченим:
«Хтось сказав щось, що йому не сподобалось, і його аж перекосило. Я думаю, йому важко було зберігати спокій».
«Дивний» Освальд одружився навесні 1961 року з Мариною Прусаковою. За рік у пари народилась донька.
Подруга молодого подружжя Інесса Яхлієль каже, всі, хто називають Освальда соціопатом – брешуть. Він був сім’янином та і про Кеннеді відгукувався з захватом:
«Одного раз він був у нас в гостях. По телебаченню показували зустріч Хрущова з Кеннеді. Він тоді з великою симпатією говорив про Кеннеді. Казав, що він розумний політик. Це його слова».
Шушкевич, Маркава, Яхлієль по-різному запам’ятали Освальда, але єдині в тому, що він не міг вбити президента США самотужки.
Шушкевич:
«Я переконаний, що знайшли пасивного, спокійного, покірного хлопчика та повісили на нього все. А тоді умили руки. Я абсолютно не вірю висновкам комісії Воррена, яка розслідувала справу і дійшла висновку про вину Освальда. Я вивчав їх матеріали і не вірю, що мій учень міг це зробити».
Маркава:
«Не вірю, що він міг це зробити. Мені здається, що його підставили, використавши тодішнє протистояння з СРСР. Не міг він це зробити, бо не був божевільним».
Яхлієль:
«Жоден з нас, його тутешніх друзів у це не повірив. Дехто не дуже його знав, більше спілкувались з дружиною, але ж я його знаю добре і не вірю у його вину».
У США його знають одним, у СРСР запам’ятали іншим. Освальд показав світу різні грані своєї особистості. Втім, історія навіки пов’язала Лі Гарві Освальда із вбивством президента Кеннеді.
У 1959 році Освальд прибув до СРСР через Фінляндію і попросив громадянство. Його настирність насторожила КДБ - замість МДУ він опинився у Мінську, де працював на радіо заводі, одружився та зрештою покинув країну Рад. Колишні знайомі Освальда не вірять, що Алек - а так його звали знайомі - міг вбити американського президента.
«Розумієте, він був досить замкненою людиною, важко було зрозуміти, чи є він освіченим, чи ні. Російською він говорив досить пристойно і міг висловити свої думки, коли я з другом почали його вчити».
Такими спогадами про майбутнього вбивцю Кеннеді ділиться перший голова парламенту незалежної Білорусі Станіслав Шушкевич. У 60-х гарував разом з Освальдом на радіо заводі у Мінську. Колишній американський морський піхотинець прибув до Москви у 1959 році, попросив громадянство СРСР і різав вени, коли йому відмовили.
Під час «заслання» до Мінську, Освальду виділили квартиру і дали роботу під пильним оком КДБ. Знуджений побутом в СРСР зрештою написав листа до посольства США з проханням повернути йому американський паспорт. Але не раніше ніж пробив у країні Рад 3 роки та завів чимало знайомих. Через півсторіччя вони пригадують, яким був вбивця Кеннеді.
Комуністу Шушкевичу він здався безініціативним:
«Якби мені запропонували взяти його до моєї дослідницької команди, я би відмовився. Не бачив я у ньому творчої жилки. Може, я несправедливий до нього, але до того, що мене цікавило, йому було байдуже».
У Мінську Освальд не лише вчив мову. Молодий чоловік ходив на концерти, упадав за дівчатами, оббивав пороги жіночих гуртожитків та вчив радянських людей танцювати американський твіст.
Освальд любив похвалитись успіхом у жінок. Втім, його радянська знайома Інна Маркава натякає, що реальність була іншою:
Якби мені запропонували взяти його до моєї дослідницької команди, я би відмовився. Не бачив я у ньому творчої жилкиСтаніслав Шушкевич
«Ми з дівчатами часто питали себе, чому він поїхав з Америки. Міг би там вчитись, працювати, а він взяв і порвав усі зв’язки. Всі вважали його диваком, у житті якого є якась чорна таємниця».
Маркава пригадує, що одного разу побачила звичайно стриманого Освальда розлюченим:
«Хтось сказав щось, що йому не сподобалось, і його аж перекосило. Я думаю, йому важко було зберігати спокій».
«Дивний» Освальд одружився навесні 1961 року з Мариною Прусаковою. За рік у пари народилась донька.
Подруга молодого подружжя Інесса Яхлієль каже, всі, хто називають Освальда соціопатом – брешуть. Він був сім’янином та і про Кеннеді відгукувався з захватом:
«Одного раз він був у нас в гостях. По телебаченню показували зустріч Хрущова з Кеннеді. Він тоді з великою симпатією говорив про Кеннеді. Казав, що він розумний політик. Це його слова».
Шушкевич, Маркава, Яхлієль по-різному запам’ятали Освальда, але єдині в тому, що він не міг вбити президента США самотужки.
Шушкевич:
«Я переконаний, що знайшли пасивного, спокійного, покірного хлопчика та повісили на нього все. А тоді умили руки. Я абсолютно не вірю висновкам комісії Воррена, яка розслідувала справу і дійшла висновку про вину Освальда. Я вивчав їх матеріали і не вірю, що мій учень міг це зробити».
Маркава:
«Не вірю, що він міг це зробити. Мені здається, що його підставили, використавши тодішнє протистояння з СРСР. Не міг він це зробити, бо не був божевільним».
Яхлієль:
«Жоден з нас, його тутешніх друзів у це не повірив. Дехто не дуже його знав, більше спілкувались з дружиною, але ж я його знаю добре і не вірю у його вину».
У США його знають одним, у СРСР запам’ятали іншим. Освальд показав світу різні грані своєї особистості. Втім, історія навіки пов’язала Лі Гарві Освальда із вбивством президента Кеннеді.
