Трагічна загибель 298 людей у результаті зенітної атаки з території, контрольованої проросійськими бойовиками, що викликала гнів і обурення міжнародної спільноти, в тому числі – прямі звинувачення на адресу Кремля, не змінить, проте, сценарію, розробленого Володимиром Путіним для України, вважає Ричард Вайц, директор центру військово-політичного аналізу при Інституті Гудзона. Задум Путіна, переконаний Вайц, практично здійснений: на думку аналітика, мова йде про появу на карті ще однієї гарячої точки, або замороженого конфлікту, інтенсивність якого буде контролюватися Москвою у відповідності з інтересами Кремля.
При цьому, незважаючи на жорсткі виступи лідерів США і Європи, які не обмежилися закликами до Москви припинити оснащення і навчання бойовиків у Східній Україні і пообіцяли ввести нові, жорсткіші санкції по відношенню до Росії, Вайц відзначає розбіжності в рядах ЄС і НАТО з питання про просування і підтримку нових санкцій.
На думку Вайца, та обставина, що в понеділок Росія проголосувала в Раді Безпеки ООН за прийняття резолюції, що засуджує знищення малайзійського лайнера, означає «спробу виглядати меншою перешкодою для міжнародного розслідування».
«Росія, – продовжує політолог, – не скористалася правом вето; це ознака того, що вона не хоче піддаватися жорсткій критиці, якою вона піддається зараз за те, що виглядає, як спроби перешкодити розслідуванню інциденту».
Заява Володимира Путіна, на думку Вайца, – зусилля, покликане встановити контроль над громадською думкою. «Російський уряд, – пояснює аналітик, – хоче внести сумніви в загальну впевненість – можливо, обґрунтовану – у тому, що пасажирський авіалайнер був збитий ракетою, а збили його бойовики, які були навчені в Росії».
Обмін заявами, що відбувся 21 липня між світовими лідерами, Вайц вважає продовженням діалогу: «З боку Заходу пішли погрози подальших санкцій, з боку Росії – спроби Путіна применшити конфлікт».
Що ж до санкцій, то, на думку Вайца, проблема – в тому, що «ті країни, від яких ми хотіли б бачити введення санкцій, до них не готові». «Наприклад, – уточнює він, – від Франції ми хотіли б відмови від контракту з постачання Росії «Містралів», але малоймовірно, щоб Франція була готова на це піти». За словами політолога, якщо США і Великобританія прагнуть введення жорсткіших санкцій, то «інші члени ЄС і НАТО не готові йти їх слідом і підтримати санкції, особливо – Франція та Італія».
Вайц переконаний: сьогодні Путін «хоче навести ситуацію до припинення вогню, але при цьому – підтримувати заморожений конфлікт, періодично загострюючи його і заморожуючи знову. Залежно від інтересів російської дипломатії» – і за аналогією з замороженими конфліктами в інших пострадянських державах.
На інші аспекти того, що відбувається звернув увагу журналіст і письменник Дейвид Саттер. «Справа тут, власне, навіть не в Україні, – вважає він. – Все, що ми бачимо сьогодні, пов’язане з прагненням Путіна і його партнерів утримати владу. Причина, по якій Росія підтримує сепаратистів у Східній Україні, пов’язана з бажанням чинити тиск на уряд України і дискредитувати в очах росіян антикорупційну революцію в сусідній країні.
Найстрашніше для Путіна і його команди – можливість того, що росіяни почнуть розуміти, що і вони можуть зробити те, що зробили українці, що скинули ярмо клептократичною режиму. Путін і його люди монополізували всі важелі управління, і єдиний шлях його зміщення – це той самий варіант, який ми бачили в Україні – масовий, демократичний антикорупційний протест. І Путін, звичайно, цього побоюється».
