Росія перелякана євроінтеграцією України – брюссельські експерти

Брюссель – Коли Європейський союз розробив свою політику сусідства, Росія заявляла, що євроінтеграція, скажімо, України чи Грузії, її не лякає. Головне для нас, щоб ці сусіди в НАТО не вступали, зазначали російські політики. Чому ж нинішнє зближення українців із ЄС почало сприйматися Кремлем як загроза? Що з цього приводу думають європейські політологи і дипломати?

Нинішня політика Росії щодо євроінтеграції її сусідів межує із божевіллям, а причиною цього є страх. Так вважає аналітик із брюссельського Центру європейської політики Аманда Пол.

«Росією опановує страх, – каже експерт, – бо вона сьогодні істотно затиснута, коли глянути на її сусідство».

Розвиваючи цю тезу, Аманда Пол пояснює: «Центральна Азія, де росіяни були головними гравцями, нині відійшла під китайський вплив. Туреччина зміцніла політично й економічно і може стати одним із найбільших енергетичних транзитерів світу. Це Росії теж не надто до вподоби. Нарешті, традиційні сусіди теж намагаються покінчити із минулим. Отже, майбутнє Росії, очима її влади у Кремлі, виглядає не надто яскраво. Тож, я справді гадаю, що вони бояться».

Євроінтеграція України може послабити економіку Росії – Мерлен

Професор-політолог із Вільного брюссельського університету й спеціаліст із питань Росії та країн східної Європи Оде Мерлен сказав Радіо Свобода, що навіть коли ЄС на початку 2000-х розробив свою стратегію щодо сусідів, росіяни відмовилися у ній брати участь. Однак, байдужими їх ця політика теж не залишила, бо вони вважають, що питання членства України у НАТО може постати знову.

«Зближення із Європейським союзом для російського керівництва завжди йде у парі з наступним бажанням вступити до НАТО, – зауважує політолог. – Тому вони до євроінтеграції ставляться так серйозно. З іншого боку – питання економіки, бо російський ринок остерігається європейських конкурентів. Особливо, тепер, коли ситуація в її економіці все більше непокоїть економістів, і, порівняно із минулими роками, вона суттєво відстає. Тож, зближення України з ЄС може призвести до ослаблення економіки Росії».

Тобто, як підсумовує брюссельський професор-політолог, поряд із питаннями безпеки, є ще й суто економічні причини занепокоєння Росії українською євроінтеграцією. І саме економіку росіяни й використовують для політичного тиску на Київ, Молдову чи Тбілісі.

Втім, як заявляє радник президента Росії та відповідальний секретар Комісії Митного союзу Сергій Глазьєв, нинішня політика ЄС щодо сусідів – це «найгірший приклад неоколоніального силового тиску на Україну та Молдову, який обернеться великими економічними та людськими втратами не лише для цих країн, але й для самого Євросоюзу».

Росії, як популяризатору модернізації, недовіряють – дослідження

Тим часом, у щойно опублікованому дослідженні «Після Вільнюса: виклики поглибленої євроінтеграції країн Східної Європи», авторами якої є відомі аналітики Лор Делькур та Катарина Вольчук, читаємо: «На відміну від ЄС, Росія не вагається вдаватися до «палиці», тобто, каральних заходів, коли обіцяна «морквина» не є достатньо привабливою…» Однак, «без сумніву, на пострадянському просторі Росія має низький рівень довіри у якості популяризатора модернізації. В будь-якому разі, серпнева «торговельна війна» проти України засвідчила, наскільки крихкими є російські обіцянки побудови торгівлі, базованої на правилах».

Зі свого боку, голова департаменту «Східного партнерства» при Європейській службі зовнішніх дій Річард Тіббелс, коментуючи ситуацію, що склалася у відносинах Росії з країнами, що сподіваються на саміті у Вільнюсі зробити відчутний крок у бік Євросоюзу, зауважує, що країни-партнери все більше усвідомлюють сутність того, що пропонує їм Брюссель.

«Один із наших міністрів закордонних справ якось зазначив: «Росія робить пропозицію, від якої неможливо відмовитися, а ЄС робить пропозицію, якої не розумієш», – зазначає європейський дипломат. – Гадаю, обидва випадки наразі мають місце. Однак, розуміння пропозиції Європи чимдалі зростає. Це й пояснює важливість саміту у Вільнюсі, над яким ми ретельно працюємо, і який мав би принести результати, зокрема, підписання угоди про асоціацію з Україною, якщо всі критерії будуть дотримані».