«Річ не в економіці, тупаки. Принаймні там, де серця зігріває яскравіший вогонь націоналізму, а не підвищення стандартів життя», – пише на сайті Reuters Джон Ллойд, засновник FT Magazine і співзасновник та старший дослідник Reuters Institute for the Study of Journalism Університету Оксфорда.
Падіння цін на нафту до 40 дол. за барель створило проблеми для більшості країн–виробників. Так, знижується підтримка президента Венесуели Ніколаса Мадуро, який не може дозволити собі популізму свого попередника, Уґо Чавеса. У Канаді падає популярність прем’єр-міністра Стівена Гарпера, великі виклики внаслідок зниження цін на нафту стоять і перед новообраним президентом Нігерії Мухаммаду Бухарі; в Іраку, Сирії, Лівії та Саудівській Аравії теж неспокійно.
Однак Російська Федерація та Шотландія вибиваються з цієї тенденції: попри падіння ціни, громадська підтримка їхні лідерів не зменшилася», – пише автор.
Шотландська національна партія, правляча партія в регіональному парламенті цієї частини Сполученого Королівства, напередодні минулорічного референдуму щодо незалежності представила свою економічну програму, пообіцявши збільшення соціальних витрат виходячи з тодішньої ціни на нафту – 100 дол. за барель. Якби Шотландія стала незалежною, зараз вона мала б бути охоплена економічною кризою, і партія мала б бути приреченою – однак насправді підтримка партії та її лідерки Ніколи Стерджен лише зросла, пише Ллойд.
«Такий самий феномен виник у Росії. Зростання цін, падіння зайнятості, замороження чи зменшення заробітних плат призвели насамперед до одного політичного наслідку: шалену підтримку, що дорівнює схилянню чи навіть любові до президента Володимира Путіна. Що об’єднує Стерджен і Путіна? Що захищає їх від громадського невдоволення на тлі падіння цін на нафту? Вони затяті націоналісти», – відповідає автор.
Путін протиставляє Росію «ворожому» Заходу, а Стерджен підтримує «популярні міфи та героїв» давно минулих тріумфів шотландців у боротьбі з Англією.
«Популярність Путіна та Стерджен живиться силою, потужнішою – принамні зараз – аніж бажання краще жити. Особливо в Росії пишаються виявом мужності та патріотизму перед лицем бідності та агресії , яка, на думку росіян, походить переважно від США».
Водночас немає сумнівів, пише автор, де націоналізм небезпечніший: незалежна Шотландія послабить ЄС і зашкодить сама собі, тимчасом як російський націоналізм є «небезпекою, можливо, катастрофою глобального масштабу», не в останню чергу через те, що політичний успіх породжує наслідувачів, як-от Китай, який переживаючи скрутні часи і тягнучи світ за собою, і чий лідер просуває «китайську мрію» – сильніший, більш націоналістично налаштований Китай, підсумовує оглядач.
