Київ безсилий вберегти контроль над Сходом України, хоча сепаратистський рух не є цілісним. Крім того, він позбавлений сильних відомих лідерів, які б мали інтелектуальний та моральний авторитет. Про це пише сьогодні європейська преса в контексті України. Британська газета The Guardian подає репортаж свого кореспондента в Донецьку, в якому він розповідає про настрої, що панують з-поміж місцевої міліції. Співрозмовники видання кажуть, що в Росії їх приваблюють вдесятеро вищі зарплати у правоохоронців. Німецький тижневик Die Zeit пише, що після замаху на харківського мера Геннадія Кернеса, який перед тим відмовився від ідеї подальшого розхитування ситуації в регіоні на користь Москви, в Харкові можуть проголосити так званого «народного мера», невідому людину нізвідки.
Британська газета The Guardian пише, що Київ безсилий втримати контроль над Сходом країни. Кореспондент видання Люк Гардінг підготував репортаж із Донецька, в якому багато уваги приділив настроям та думкам, які панують з-поміж тамтешніх правоохоронців. Він розповідає, що міліціонери стоять на сторожі громадського порядку по сусідству з людьми, які захопили адміністративні будівлі, й можна помітити, що вони в приязних стосунках із ними. Журналіст цитує капітана міліції Євгена. Той каже, що підтримує проведення референдуму 11 травня про незалежність так званої «Донецької народної республіки». Міліціонер, який стояв поруч з ним, також заявив, що він особисто «за Росію».
У розмові з Люком Гардінгом донецькі міліціонери озвучили свої основні претензії до влади в Києві. Так, вони незадоволені своїми зарплатами, які становлять 200-250 доларів у той час, як, за їхніми словами, в Росії заробітна плата в поліції в десять разів вища. Міліціонери також скаржаться, що три тижні тому за наказом керівництва у них забрали вогнепальну зброю і тепер не мають чим боронити власне життя в разі чого. За їхніми словами, влада в Києві сприймає їх як рабів і «вшановує фашиста Степана Бандеру».
Зрештою, The Guardian доходить висновку, що з наближенням «референдуму» влада в Києві має щодалі менше часу для дій. Велика частина населення Донеччини навряд чи братиме участь у цьому голосуванні, але це, ймовірно, не утримає так звану «Донецьку народну республіку» від оголошення «перемоги», пише The Guardian. Один із самопроголошених «депутатів» Анатолій Анещенко сказав виданню, що Донецьк «неодмінно оголосить автономію». А що буде з тими, хто цього не підтримує? «Ну, вони можуть забиратися звідси», – відповів самопроголошений депутат.
Сепаратисти на Сході не становлять собою якогось єдиного фронту, пише німецька газета Die Zeit. Видання дійшло такого висновку, проаналізувавши ситуацію в кожному місті, захопленому сепаратистами чи уразливому до їхніх впливів. Так, видання зауважує, що голова уряду так званої самопроголошеної «Донецької народної республіки» Денис Пушилін, хоч і заявляв, що має ресурси для проведення референдуму в Донецьку, сумнівається, чи настільки ж добре до цього підготовлені сепаратисти в Луганську чи в Харкові.
Die Zeit пише, що Геннадій Кернес до того, як на нього був скоєний замах, намагався погамувати ситуацію в Харкові й порозумітися з перехідною владою в Києві. Автори матеріалу в Die Zeit припускають, що вже найближчим часом ми можемо почути про появу нового самопроголошеного мера в Харкові. Як і у випадку Донецька чи Слов’янська, це може бути невідома нікому людина – такий собі ніхто нізвідки.
Водночас, як наголошує Die Zeit, сепаратистський рух на Сході України не має жодного лідера такого інтелектуального й морального масштабу, як південноафриканський правозахисник Нельсон Мандела чи албанський політичний діяч, перший президент Косова Ібрагім Руґова. Найбільша проблема для сепаратистів в Україні у тім, що на сході країни насправді ніхто російськомовне населення не переслідував, розмовляти російською не забороняв, як і брати участь у публічному житті, відзначає Die Zeit. Люди в Донецьку мають достатньо причин ставитися скептично до слабкого перехідного уряду в Києві, але цей скепсис поділяють і в інших регіонах країни, зокрема й ті, хто терпляче стояв кілька місяців поспіль на Майдані, підсумовує німецьке видання.
Чеський тижневик Respekt пише про те, що з-поміж країн-членів ЄС Німеччина чи не найсильніше впирається запровадженню жорстких економічних санкцій проти режиму Путіна. Берліну, на відміну від США, справді, є що втрачати. Ця країна має суттєво іншу історію відносин із Росією, ніж, приміром, Чехія чи Польща, пише Respekt. Єдиний виняток – це Друга світова війна. На тлі цього те, що свій 70-річний ювілей німецький екс-канцлер Ґергард Шредер відсвяткував днями у компанії Володимира Путіна не має дивувати. Німецький політик, до речі, називав Путіна «беззаперечним демократом» і радив світові прийняти той факт, що Росія прагне бути «великою та сильною державою» як даність. Він же порівнював вторгнення Росії до Криму з операцією НАТО в Косові.
Британська газета The Guardian пише, що Київ безсилий втримати контроль над Сходом країни. Кореспондент видання Люк Гардінг підготував репортаж із Донецька, в якому багато уваги приділив настроям та думкам, які панують з-поміж тамтешніх правоохоронців. Він розповідає, що міліціонери стоять на сторожі громадського порядку по сусідству з людьми, які захопили адміністративні будівлі, й можна помітити, що вони в приязних стосунках із ними. Журналіст цитує капітана міліції Євгена. Той каже, що підтримує проведення референдуму 11 травня про незалежність так званої «Донецької народної республіки». Міліціонер, який стояв поруч з ним, також заявив, що він особисто «за Росію».
У розмові з Люком Гардінгом донецькі міліціонери озвучили свої основні претензії до влади в Києві. Так, вони незадоволені своїми зарплатами, які становлять 200-250 доларів у той час, як, за їхніми словами, в Росії заробітна плата в поліції в десять разів вища. Міліціонери також скаржаться, що три тижні тому за наказом керівництва у них забрали вогнепальну зброю і тепер не мають чим боронити власне життя в разі чого. За їхніми словами, влада в Києві сприймає їх як рабів і «вшановує фашиста Степана Бандеру».
Зрештою, The Guardian доходить висновку, що з наближенням «референдуму» влада в Києві має щодалі менше часу для дій. Велика частина населення Донеччини навряд чи братиме участь у цьому голосуванні, але це, ймовірно, не утримає так звану «Донецьку народну республіку» від оголошення «перемоги», пише The Guardian. Один із самопроголошених «депутатів» Анатолій Анещенко сказав виданню, що Донецьк «неодмінно оголосить автономію». А що буде з тими, хто цього не підтримує? «Ну, вони можуть забиратися звідси», – відповів самопроголошений депутат.
Сепаратисти на Сході не становлять собою якогось єдиного фронту, пише німецька газета Die Zeit. Видання дійшло такого висновку, проаналізувавши ситуацію в кожному місті, захопленому сепаратистами чи уразливому до їхніх впливів. Так, видання зауважує, що голова уряду так званої самопроголошеної «Донецької народної республіки» Денис Пушилін, хоч і заявляв, що має ресурси для проведення референдуму в Донецьку, сумнівається, чи настільки ж добре до цього підготовлені сепаратисти в Луганську чи в Харкові.
Die Zeit пише, що Геннадій Кернес до того, як на нього був скоєний замах, намагався погамувати ситуацію в Харкові й порозумітися з перехідною владою в Києві. Автори матеріалу в Die Zeit припускають, що вже найближчим часом ми можемо почути про появу нового самопроголошеного мера в Харкові. Як і у випадку Донецька чи Слов’янська, це може бути невідома нікому людина – такий собі ніхто нізвідки.
Водночас, як наголошує Die Zeit, сепаратистський рух на Сході України не має жодного лідера такого інтелектуального й морального масштабу, як південноафриканський правозахисник Нельсон Мандела чи албанський політичний діяч, перший президент Косова Ібрагім Руґова. Найбільша проблема для сепаратистів в Україні у тім, що на сході країни насправді ніхто російськомовне населення не переслідував, розмовляти російською не забороняв, як і брати участь у публічному житті, відзначає Die Zeit. Люди в Донецьку мають достатньо причин ставитися скептично до слабкого перехідного уряду в Києві, але цей скепсис поділяють і в інших регіонах країни, зокрема й ті, хто терпляче стояв кілька місяців поспіль на Майдані, підсумовує німецьке видання.
Чеський тижневик Respekt пише про те, що з-поміж країн-членів ЄС Німеччина чи не найсильніше впирається запровадженню жорстких економічних санкцій проти режиму Путіна. Берліну, на відміну від США, справді, є що втрачати. Ця країна має суттєво іншу історію відносин із Росією, ніж, приміром, Чехія чи Польща, пише Respekt. Єдиний виняток – це Друга світова війна. На тлі цього те, що свій 70-річний ювілей німецький екс-канцлер Ґергард Шредер відсвяткував днями у компанії Володимира Путіна не має дивувати. Німецький політик, до речі, називав Путіна «беззаперечним демократом» і радив світові прийняти той факт, що Росія прагне бути «великою та сильною державою» як даність. Він же порівнював вторгнення Росії до Криму з операцією НАТО в Косові.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
