Саймон Островський записав для телеканалу Vise News інтерв'ю з сотнями жителів підконтрольних терористам територій. За його словами, ставлення до України погіршується.
«Ті люди, які готові говорити відкрито, кажуть, що їх не влаштовує українська влада, і вони вважають, що Україна почала цю війну. Але треба розуміти, що Схід України, це не те місце, де можна безпечно говорити все, що забажаєш. І тому, можливо, є багато людей, які не погоджуються з такою позицією, але для них небезпечно про це говорити журналісту. Хоча ми зустріли в селі Широкине одну хоробру стареньку, яка не те що нам, журналістам, сказала, що хоче, щоб сепаратисти звідти пішли. Вона це сказала Басуріну Едуарду, який є спікером так званих збройних сил ДНР».
А ще більше людей, розповідає Саймон, виїхали на територію України або в Росію.
«Багатьом людям там вже немає чого робити, тому що економіка не працює. Частково це через війну. Частково це через політику центральної влади України, яка запровадила економічну блокаду проти регіонів під контролем сепаратистів. Тому там важко вижити. Там дуже важко. Магазини напівпорожні. Багато з них зачиняються. Дуже багато людей харчуються виключно подачками, які привозять міжнародні організації, той же Ахметов зі своїм фондом, щось завозиться комерсантами і із Росії, і з України».
Немає чогось об'єднуючого
За спостереженнями журналіста, більшість тих, хто бере в руки зброю, люди з радикальним поглядами, але далеко не всі.
«Найдивніше, що немає чогось об'єднуючого. Дуже багато людей ультраліві. Інші - ультраправі. Треті хочуть піти в якісь язичницькі слов'янські корені. І вважають, що це правильно. А четверті, православна армія і за Христа воюють. Єдине, що їх об'єднує це їх радикалізм і готовність взяти в руки зброю. І мені здається, багато хто знаходить для себе різні приводи, щоб це зробити. Але основне бажання тут взяти в руки зброю. Якщо б її не було, її і не брали б. Є і інші, які воюють на Донбасі. Це ті, кому платять, щоб вони там були, професійні найманці. Є і регулярні війська російської армії, яким наказали туди прийти. Вони там знаходяться не за власною волею. Ну і не проти своєї волі. Просто виконують наказ».
Островський каже, що на підконтрольних бойовикам територіях усе тримається у суворій таємниці і важко визначити хто є хто.
«Я, можливо, спілкувався з людьми з російської армії, але я цього не знаю, тому що найбільше, що тобі скаже людина там, це те, що він з Росії і те, що він волонтер. Природно, що він тобі не скаже, що йому платять. Очевидно, що він не скаже, що він кадровий офіцер і на службі в РФ, тому що всі знають, що ця інформація заборонена, про неї не можна говорити, правила там дуже чіткі. Але ми знаємо, що російські солдати там є».
Кремль використовує їх в якості важеля
Хоча кадрових російських військових та сепаратистів об’єднує спільний ворог, настрої та цілі в них, на думку Островського, сильно відрізняються. Росія не бажає аби ці території стали незалежними чи увійшли до складу Росії. Кремль їх використовує в якості важеля для впливу на Україну і Захід, вважає журналіст.
«Коли Кремль щось не влаштовує, вони можуть підігріти ситуацію на Донбасі і змусити вже силою про щось домовлятися. Але мені здається, що насправді це не дуже ефективний геополітичний інструмент тому, що Росія втратила дуже багато впливу, який вона мала, через цей конфлікт в Україні насправді. Вона не бере участі у багатьох міжнародних організаціях. Наприклад, її вигнали з Великої вісімки. Мені здається, що ці дипломатичні та економічні важелі, які Росія мала, були більш ефективними, ніж ось цей новий, який є в Росії. Але тепер в Росії лишився тільки він. Тому, напевно, вони за нього будуть триматися».
Але місцевих сепаратистів не влаштовує роль важеля тиску та вони мають більш радикальні погляди, ніж в Кремлі.
Вони хочуть завоювати більше територій
«Вони дійсно хочуть продовження війни, вони хочуть завоювати більше територій. Вони хочуть повну незалежність», каже журналіст.
Саме бажанням місцевих лідерів самопроголошених республік бути гравцями, а не лише інструментом в цьому конфлікті, Саймон Островський пояснює тої факт, що йому та іншим західним журналістам вдається працювати та об’єктивно висвітлювати події на Донбасі.
«Російські журналісти там працюють, але для влади ДНР, ЛНР російські журналісти теж не підконтрольні їх точці зору, тому що федеральні ЗМІ тримають кремлівську лінію, яка більш стримана, ніж та радикальна позиція розширення територій, яку, в основному, поділяють повстанці. Де факто, Донецька та Луганська влада дозволяють кореспондентам відвідувати їх території і видають їм акредитацію. Донецька влада все-таки хоче, щоб їх голос був почутий. І тому навіть якщо їм не подобається те об'єктивне репортерство, які ми робимо, вони хочуть бути на порядку денному. І тому вони терплять західних журналістів».
