Привернути увагу дітей та підлітків до науки – справа не проста. У Національному природознавчому музеї у Вашингтоні, схоже, знайшли такий спосіб. Тут відкрили виставку-лабораторію. Вчителі можуть приводити своїх учнів до музею і проводити заняття на практиці у спеціально створеному приміщення. У створенні лабораторії приймали участь як науковці, так і самі учні.
Група школярів під керівництвом інструктора вивчає структуру людських кісток. Інструктор пояснює:
«Коли люди ламають кістки, це, як правило, тріщина діаметром з волосину».
Інша група працює над створенням інопланетного апарату. А Нейт та Бен розглядають щось у мікроскоп. Бен Ворб каже:
«Я не впевнений на що я дивився, але це було щось рожеве і прикольне, нагадувало жука».
Ці школярі одні з перших, хто прийшов до центру, створеного спеціально для їх вікової групи. Тут вони мають нагоду на практиці ознайомитися з тим чи іншим науковим предметом, на власному досвіді вивчити щось нове для себе. Центр обладнаний останніми технологічними новинками та лабораторним устаткуванням. Для вивчення дітям пропонують понад шість тисяч предметів, як реальних, так і у цифровому форматі. Усе зроблене таким чином, аби зацікавити молодь.
Говорить школяр Нейт Рейстеттер:
«Тут можна переглянути каталог та обрати щось за власним інтересом. Мене зацікавила копія кістки динозавра. На неї нанесений код, якщо його зчитати сканером, отримуєш інформацію про цю кістку, де вона була знайдена та все інше».
Експонати можна не лише побачити чи доторкнутися до них, а й понюхати. Бен Верб каже:
«Я не знав, що метелики мають запах. А вони виявляються пахнуть як чай».
Олівія Персонс одна з сімох підлітків, яких відібрали як консультантів для створення центру. З усіх експозицій їй найбільше подобається лабораторія судової антропології:
«Тут у підлітків є нагода відчути все на власний дотик.У центрі багато цифрових експонатів, багато комп’ютерів, моніторів та інших технологій, а тут можна доторкнутися до справжніх людських кісток, вивчаючи реальну кримінальну справу».
Шарі Ворб, яка очолює освітні програми у Національному музеї природознавства, пояснює:
«Наука постійно рухається і змінюється. І ми хочемо, щоб діти це відчували. Ми створили місце, куди б могли прийти наші науковці, поспілкуватись зі школярами, показати колекції, які залишаються у сховищах музею, дати дітям нагоду краще зрозуміти роботу, яку проводять вчені за лаштунками експозицій. Це місце де ми показуємо закулісний світ музею».
А в кінотеатрі музею налагоджено супутниковий зв’язок з дослідницькими лабораторіями та вченими навколо світу. Таким чином юні науковці мають нагоду спілкуватися з вченими на місцях та ставити їм запитання. Керівництво музею спонукає вчителів проводити уроки з природознавчих наук прямо у центрі.
Їм пропонується або самим вести заняття або ж скористатися готовими програмами. Працівники музею розробили одногодинні уроки для учнів з 6-го по 12-ий класи. Таким чином тут сподіваються викликати у молоді зацікавлення наукою та спонукати до появи нових ідей.
Група школярів під керівництвом інструктора вивчає структуру людських кісток. Інструктор пояснює:
«Коли люди ламають кістки, це, як правило, тріщина діаметром з волосину».
Інша група працює над створенням інопланетного апарату. А Нейт та Бен розглядають щось у мікроскоп. Бен Ворб каже:
«Я не впевнений на що я дивився, але це було щось рожеве і прикольне, нагадувало жука».
Ці школярі одні з перших, хто прийшов до центру, створеного спеціально для їх вікової групи. Тут вони мають нагоду на практиці ознайомитися з тим чи іншим науковим предметом, на власному досвіді вивчити щось нове для себе. Центр обладнаний останніми технологічними новинками та лабораторним устаткуванням. Для вивчення дітям пропонують понад шість тисяч предметів, як реальних, так і у цифровому форматі. Усе зроблене таким чином, аби зацікавити молодь.
Говорить школяр Нейт Рейстеттер:
«Тут можна переглянути каталог та обрати щось за власним інтересом. Мене зацікавила копія кістки динозавра. На неї нанесений код, якщо його зчитати сканером, отримуєш інформацію про цю кістку, де вона була знайдена та все інше».
Експонати можна не лише побачити чи доторкнутися до них, а й понюхати. Бен Верб каже:
«Я не знав, що метелики мають запах. А вони виявляються пахнуть як чай».
Наука постійно рухається і змінюється. І ми хочемо, щоб діти це відчувалиБен Ворб
«Тут у підлітків є нагода відчути все на власний дотик.У центрі багато цифрових експонатів, багато комп’ютерів, моніторів та інших технологій, а тут можна доторкнутися до справжніх людських кісток, вивчаючи реальну кримінальну справу».
Шарі Ворб, яка очолює освітні програми у Національному музеї природознавства, пояснює:
«Наука постійно рухається і змінюється. І ми хочемо, щоб діти це відчували. Ми створили місце, куди б могли прийти наші науковці, поспілкуватись зі школярами, показати колекції, які залишаються у сховищах музею, дати дітям нагоду краще зрозуміти роботу, яку проводять вчені за лаштунками експозицій. Це місце де ми показуємо закулісний світ музею».
А в кінотеатрі музею налагоджено супутниковий зв’язок з дослідницькими лабораторіями та вченими навколо світу. Таким чином юні науковці мають нагоду спілкуватися з вченими на місцях та ставити їм запитання. Керівництво музею спонукає вчителів проводити уроки з природознавчих наук прямо у центрі.
Їм пропонується або самим вести заняття або ж скористатися готовими програмами. Працівники музею розробили одногодинні уроки для учнів з 6-го по 12-ий класи. Таким чином тут сподіваються викликати у молоді зацікавлення наукою та спонукати до появи нових ідей.