Рух «Захопимо Волл-Стріт» почався у вересні, коли тисяча людей пройшли вулицями фінансового району Нью-Йорка, протестуючи проти корпоративної жадоби та зростаючої у США соціальної нерівності. Деякі з демонстрантів залишились ночувати у парку поблизу. А вже через місяць тут виросла ціла громада, парк став базою, звідки координуються протести та акти громадської непокори. Алекса О’Браян була однією з перших організаторів руху.
«Я просто відчула імпульс. Тоді я і не уявляла, що зможу за один тиждень зібрати тисячу послідовників. Відтак стало зрозуміло, що на нас лежить відповідальність - дати американцям можливість висловити своє незадоволення урядові», – каже Алекса О’Браян.
Так, підтримуваний соціальними мережами, рух почав набирати обертів. Сьогодні він охопив сотні міст у США, Європі та Азії. О’Браян каже, що своїм успіхом рух завдячує новим технологіям.
«Рух «Захопимо Волл-Стріт» народився в Інтернеті. Група активістів просто знайшла собі підтримку, це був як укол адреналіну. У нас так багато голосів, тому що ця акція є відображенням того, що відбувається в Інтернеті – потужній платформі для громадської активності», – говорить Алекса О’Браян.
Завдяки Інтернету швидко поширилась інформація про те, чого саме вимагають учасники протесту. Соціальні мережі в свою чергу допомогли викрити неадекватну поведінку та зловживання з боку поліції.
«У вік соціальних медіа вони вже не можуть кривдити людей, вони вже не можуть зловживати силою, тому що їх обличчя можуть з’явитися на Твіттері», – стверджує політик.
Учасник протестів Лаґрека каже, що соціальні мережі у таких випадках значно випереджають традиційні медіа.
«Вони просто залишились позаду, всі користуються Ютюбом, Твіттером та Фейсбук», – каже учасник протестів Джессі Лаґрека.
Дехто порівнює рух за економічну рівність з «Арабською весною» – нещодавніми соціальними переворотами у ряді країн арабського світу. Втім, схожі ці події лише частково, кажуть учасники руху.
«Протести тут відрізняються від виступів в інших країнах світу. Так, вас можуть арештувати, але ми точно знаємо, що нас не буде бити поліція палицями бо головах чи нападати на нас зі зброєю, що цілком можливо в інших країнах, особливо на Близькому Сході», – каже студентка Нарджес Бажоґлі.
Втім, обидва рухи мають і спільні риси, каже Лаґрека.
«Народ Єгипту не потребував допомоги традиційних ЗМІ, вони добилися свого за допомогою соціальних мереж. Ми, в принципі, користуємось тією ж моделлю», – каже учасник протестів Джессі Лаґрека.
Рух поступово зростає та набирає обертів, однак формального лідера його учасники поки що не назвали. Втім, із поширенням руху по всьому світу, такий статус-кво підтримувати стає дедалі важче.
Links
Розсилка
Голос Америки: головне за тиждень
Вибір читачів
1