Західні журналісти, яким вдалось потрапити на територію російського міста Суджі, яке перебуває під контролем ЗСУ, діляться своїми враженнями від подорожі.
Так, журналісти Washington Post у супроводі українських військових не побачили жодних доказів того, що українські військові грабували чи нападали на мирних жителів. Сільські будинки здебільшого цілі, лише будівлі в центрі Суджі сильно пошкоджені бомбами та обстрілами.
З десяток російських цивільних, опитаних журналістами WP у Суджі, сказали, що з ними добре поводилися, і вони не знали про вбитих мешканців, але вони "все ще хочуть, щоб їхнє місто повернулося під контроль Росії".
Після репортажів із Суджі Росія відкрила кримінальну справу проти двох італійських журналістів Стефанії Баттістіні та Сімон Траїні. Комітет захисту журналістів засудив ці дії Кремля як "відчайдушну спробу російської влади залякати та примусити замовкнути міжнародних журналістів, які висвітлюють російсько-українську війну".
Голос Америки поспілкувався з Джейсоном Джеєм Смартом, кореспондентом The Kyiv Post, який багато років живе в Україні також був одним із тих, хто днями відвідав Суджу.
Смарт каже, що найбільше його вразило ставлення місцевих мешканців до Путіна та те, якою мовою вони спілкуються. Голос Америки розпитав американця про деталі його поїздки на Курщину.
Інтерв'ю скорочене та відредаговане для ясності і плинності
Андрій Борис, Голос Америки: Джейсоне днями ви були в Курській області. Розкажіть, де саме і з ким ви там були?
Джейсон Джей Смарт, політичний консультант, журналіст: Ми змогли побувати в кількох різних населених пунктах Курської області, які перебувають під українською окупацією, включаючи саме місто Суджа. Нас супроводжували українські військові, ми пересувались у Humvee. Ми змогли поспілкуватися з місцевими, та зробити кілька фотографій для наших новинних історій.
А.Б.: Які у вас враження від місцевих мешканців?
Д.Д.С.: Ми говорили з, можливо 6, 7, 8 різними людьми. Я помітив кілька речей. По-перше - всі вони були старші - за 65 чи 70 років. Вони здавались обуреними тим, що російський уряд не зробив нічого для них. Путін покинув їх. Дуже важливо відзначити, що люди, з якими ми спілкувалися, відкриті, і не боялися говорити з нами. Вони не звертали в інший бік, коли побачили нас, навіть коли я стояв з українськими солдатами. Отже, якби вони їх боялися, вони б уникали їх або були б обережнішими з тим, що говорили. Але вони були досить відкритими, досить розслабленими, наскільки я міг зрозуміти, вони нічого не боялися.
А.Б.: Що вони кажуть про війну і владу?
Д.Д.С.: Наскільки я розумію чи інтерпретую почуте - вони загалом вважають війну помилкою. До такого дійшло через рішення Путіна – кажуть вони. Коли я спитав у одного – думаєте Путін забув про вас, він сказав: "Так, але я не можу сказати, що насправді коли-небудь думав про нас. Його не хвилювало, що з нами станеться". Я вважаю, що це свідчить про зростання невдоволення, не тільки в Курській області, але й в решті Росії. Війна Путіна матиме дуже згубні наслідки для всієї Росії.
А.Б.: Джейсон ви ж розумієте українську так? Я чув що місцеві....
Д.Д.С.: (Перебиває) Так вони розмовляли зі мною... (українською - ред.) Я говорив, що розмовляв з шістьма чи сімома людьми, гадаю, два чи три рази, коли я підходив до людей на вулиці, вони або відповідали українською, або вони пропонували перейти на українську. Вони казали, що якщо ви надаєте перевагу тому, щоб розмовляти українською, це можна зробити. Насправді це дуже смішно. Але великою іронією для мене було те, що солдати, які нас супроводжували були російськомовними. Мій колега виключно спілкується українською. І тут ситуація коли люди на вулицях в Росії розмовляють виключно українською, а українські солдати російською. Я подумав, що це просто неймовірно.
Дивіться також на YouTube Голосу Америки Українською:
А.Б.: А як виглядає сама Суджа? Це знищене місто?
Д.Д.С.: Я був в українських містах, які були окуповані Росією, вони повністю зруйновані. Суджа натомість не була знищена. Багато будівель зазнали певних ушкоджень, кульові отвори на стінах, міська адміністрація була суттєво атакована. Але більшість будівель окрім, можливо, розбитих вікон мали добрий вигляд. Я не помітив жодного знищеного цивільного будинку. Не бачив ознак того що цивільних атакували.
А.Б.: Лунає чимало інформації про те, що українці в Курській області надовго. Чи бачили ви підтвердження цьому?
Д.Д.С.: Є дві речі, які я помітив, коли під'їжджав до російської кордону. Український бік дуже добре обладнаний, там працюють чимало людей, транспортних засобів, і все дуже добре організовано. З російського боку оборонних рубежів практично не було. Було дуже дивно, здається, вони практично нічого не зробили, щоб запобігти вторгненню. Що лише підтвердило, що з російського боку корупція, розкрадені кошти для допомоги. Українці змогли прорватися з дуже-дуже невеликим опором... Я припускаю, враховуючи наскільки добре йде виконання, що Україна має в запасі більше хитрощів на найближче майбутнє. Думаю, що Україна має намір залишатися там дуже довго, і зробить все можливе, щоб російська сторона просто не змогла повернути регіон в найближчій перспективі.
А.Б.: Враховуючи побачене вами у Суджі, що би ви хотіли донести українським союзникам, в тому числі США?
Д.Д.С.: Вважаю, що найважливіше, щоб американці зрозуміли, що всі ці червоні лінії, які ми накладаємо на застосування зброї далекого радіусу дії для ударів по Росії - це помилка. Слухайте, ніякої ескалації не було. Не сталось ядерної війни через операцію в Курську, а ці обмеження, які ми встановили, просто коштували життів українських солдатів.
