«Політична воля на стільки розмита, що, з одного боку, у високих кабінетах чиновники декларують відкритість та повну підзвітність громадянам, а ввечері цього ж дня приймаються закони, які максимально обмежують доступ громадян до інформації про державні закупівлі», – сказав керівник представництва Transparency International в Україні Олексій Хмара.
Незацікавленість громадян та представників влади Хмара назвав головними перепонами відкритості уряду в Україні. Попри те, що торік на сесії Генеральної Асамблеї ООН Україна підписала Декларацію «Відкритий уряд», якою фактично оголосила свої наміри зробити державне управління прозорим, зменшити рівень бюрократії та корупції завдяки використанню нових технологій – відчутних змін не відбулося.
Політична ситуація всередині країни та натягнутість відносин з міжнародними партнерами також впливають на те, коли українці зможуть бачити он-лайн скільки грошей з державного бюджету пішло на транспорт чиновників, та які зарплати у депутатів. Чиновники не зацікавлені у відкритості подібного роду інформації, тому що бояться – вважають експерти. Так, новий антикорупційний закон, який уже рік діє в Україні, передбачає, що декларації про доходи державних службовців повинні були стати відкритими вже цього року, проте цього не сталося.
«Не сталося, тому що корупційні чиновники почали боятися, якщо вони не стануть депутатами чи не зможуть утриматися при владі, вони підуть шляхом Тимошенко, їм почнуть ставити питання, звідки у вас гроші, бо ми прочитали у декларації що ви живете на тисячу, а у вас будинок на мільйон», – сказав Хмара. «У зв’язку з цим, відкритість декларацій не вступила у силу. Тому чиновники всіляко намагаються саботувати будь-яке рішення, де потрібно освітити питання корупції».
Вибори до парламенту – це ще одна перепона, тому що донори не бажають вкладати гроші у проекти, пов’язані з новими технологіями та доступом до інформації, не знаючи, якою буде атмосфера та умови життя в країні після виборів, вважають представники Transparency International.
«Ситуація не змінюється, коли у громадян апатія від того, що від них нічого не залежить. Потрібна культура використання законів для захисту своїх прав», – сказав Голосу Америки керівник національного представницта Transparency International у Вірменії Варужан Октаян.
Без громадського контролю корупція буде тільки процвітати, вважає Хмара. Він наводить приклад, як торік була прийнята національна антикорупційна стратегія, на її виконання відводиться 82 мільйони євро. Більше половини цих грошей заплановано витратити на впровадження електронних медичних карт пацієнтів, близько десяти мільйонів планують витратити на висвітлення у медіа досягнень по боротьбі з корупцією і тільки залишок грошей піде на впровадження електронного уряду. Тому виникає питання, на скільки ці гроші допоможуть саме боротьбі з корупцією. Проте, експерти відмічають, що на відміну від національної – місцева влада хоче бути відкритою.
«Якщо є вибори, то є і стимул, але якщо чиновники переконані, що б вони не зробили, їх все одно оберуть – стимул не працюватиме», – сказав Октаян.
Як доказ цього, недержавні організації в Україні збирають регіональні приклади відкритості місцевої влади та пропонують їх іншим муніципалітетам. Так, у Києві працює електронна черга на запис у дитячий садок, в Черкасах є електронні центри, а у Вінниці – центри надання державних послуг.
Незацікавленість громадян та представників влади Хмара назвав головними перепонами відкритості уряду в Україні. Попри те, що торік на сесії Генеральної Асамблеї ООН Україна підписала Декларацію «Відкритий уряд», якою фактично оголосила свої наміри зробити державне управління прозорим, зменшити рівень бюрократії та корупції завдяки використанню нових технологій – відчутних змін не відбулося.
Політична ситуація всередині країни та натягнутість відносин з міжнародними партнерами також впливають на те, коли українці зможуть бачити он-лайн скільки грошей з державного бюджету пішло на транспорт чиновників, та які зарплати у депутатів. Чиновники не зацікавлені у відкритості подібного роду інформації, тому що бояться – вважають експерти. Так, новий антикорупційний закон, який уже рік діє в Україні, передбачає, що декларації про доходи державних службовців повинні були стати відкритими вже цього року, проте цього не сталося.
«Не сталося, тому що корупційні чиновники почали боятися, якщо вони не стануть депутатами чи не зможуть утриматися при владі, вони підуть шляхом Тимошенко, їм почнуть ставити питання, звідки у вас гроші, бо ми прочитали у декларації що ви живете на тисячу, а у вас будинок на мільйон», – сказав Хмара. «У зв’язку з цим, відкритість декларацій не вступила у силу. Тому чиновники всіляко намагаються саботувати будь-яке рішення, де потрібно освітити питання корупції».
Вибори до парламенту – це ще одна перепона, тому що донори не бажають вкладати гроші у проекти, пов’язані з новими технологіями та доступом до інформації, не знаючи, якою буде атмосфера та умови життя в країні після виборів, вважають представники Transparency International.
«Ситуація не змінюється, коли у громадян апатія від того, що від них нічого не залежить. Потрібна культура використання законів для захисту своїх прав», – сказав Голосу Америки керівник національного представницта Transparency International у Вірменії Варужан Октаян.
Вибори до парламенту – це ще одна перепона, тому що донори не бажають вкладати гроші у проекти, пов’язані з новими технологіями та доступом до інформації, не знаючи, якою буде атмосфера та умови життя в країні після виборів, вважають представники Transparency International.
Без громадського контролю корупція буде тільки процвітати, вважає Хмара. Він наводить приклад, як торік була прийнята національна антикорупційна стратегія, на її виконання відводиться 82 мільйони євро. Більше половини цих грошей заплановано витратити на впровадження електронних медичних карт пацієнтів, близько десяти мільйонів планують витратити на висвітлення у медіа досягнень по боротьбі з корупцією і тільки залишок грошей піде на впровадження електронного уряду. Тому виникає питання, на скільки ці гроші допоможуть саме боротьбі з корупцією. Проте, експерти відмічають, що на відміну від національної – місцева влада хоче бути відкритою.
«Якщо є вибори, то є і стимул, але якщо чиновники переконані, що б вони не зробили, їх все одно оберуть – стимул не працюватиме», – сказав Октаян.
Як доказ цього, недержавні організації в Україні збирають регіональні приклади відкритості місцевої влади та пропонують їх іншим муніципалітетам. Так, у Києві працює електронна черга на запис у дитячий садок, в Черкасах є електронні центри, а у Вінниці – центри надання державних послуг.
