Обриси «доктрини Трампа» починають вимальовуватися – з акцентом на Сирії та Близькому Сході
Президентство Дональда Трампа у суботу досягло символічної віхи – 100 днів на посаді. Подія припала на момент міжнародної напруженості, а думки різко розходяться щодо ефективності його зовнішньої політики, яка все ще в «процесі формування».
У той час, як команда Білого дому, в якій ще залишилося чимало вакантних посад, проходить через хвилю ранніх випробувань, обриси «доктрини Трампа» починають вимальовуватися.
Критики продовжують різко оцінювати діяльність Трампа. Редактор журналу New Yorker Дейвід Ремнік, запеклий критик президента, писав: «Його президентство стало деморалізуючим щоденним захопленням для всіх, кого непокоїть глобальна безпека».
«Оцінка його дій на посаді досить низька», сказав в інтерв’ю «Голосу Америки» Джеймс Ґолдґаєр, декан Школи міжнародної служби при Американському університету у Вашингтоні.
Неправильні кроки
Ґолдґаєр називає «сміховинними» промахи адміністрації, такі як оголошення про те, що бойова група ВМС США рухалася в напрямку Корейського півострова, коли вона насправді прямувала в інше місце.
«Найкраще, що я можу сказати, це те, що він (Трамп) зрозумів, що позиції, які він зайняв у ході кампанії, не можуть спрацювати, і що йому потрібно переосмислити свої підходи та ставлення до таких країн, як Росія і Китай, – підкреслює Ґолдґаєр, який був високопоставленим чиновником в адміністрації Білла Клінтона. – Він починає з низької бази, з дуже невеликим знанням історії або попередньої політики, і з невеликою кількістю людей, які можуть підтримати його».
Мабуть, в очікуванні бурі паплюження, Трамп назвав концепцію своєрідного табеля за 100 днів «безглуздою».
«Я думаю, що 100 днів це... – штучний бар'єр. Це не має багато значення», – заявив президент в інтерв’ю інформаційному агентству Associated Press минулого тижня.
Але, незважаючи на таке окреслення поняття «100 днів», він, напередодні, відправив кілька високопоставлених чиновників адміністрації виразити його бачення світових подій.
Відповідаючи на запитання кореспондента про «доктрину Трампа», керівник апарату Білого дому Райнс Прібас пояснив: це «встановлення деяких конкретних меж, яких ми не збираємося дозволяти людям, як (президент Сирії Башар аль-Асад), переступити, але в той же час даючи зрозуміти, що ми не зацікавлені в довгострокових наземних війнах на Близькому Сході», - з’ясував Прібас.
«Очевидно, зосереджуючись на ІДІЛ і на тому, що ми робимо на Близькому Сході, щоб захистити нас тут, у Сполучених Штатах, працюючи з Китаєм над триваючими питаннями щодо Північної Кореї, які дуже реальні і є серйозними проблемами - це вимагає співробітництва в регіоні для того, щоб вирішити їх відповідним чином», – наголосив Прібас.
«Основні будівельні блоки»
Джим Карафано, віце-президент з питань зовнішньої та оборонної політики у прихильному до Трампа консервативному аналітичному центрі Heritage Foundation, підкреслює, що забезпечення миру і стабільності на Близькому Сході та в Азії є двома з трьох «основних будівельних блоків» політики президента. Третім є пом'якшення «руйнівного впливу» Росії.
«Президент розуміє це, – наголошує Карафано. – Його позиція не м'яка щодо Росії. Адміністрація дуже чітко визначила, що втручання Росії було марним і дестабілізуючим, і ми не будемо терпіти цього».
Карафано переконаний, що Трамп компенсував відсутність досвіду закордонної політики, зібравши команду досвідчених професіоналів.
«Коли є рішення, які потрібно ухвалити, президент звертається до (міністра внутрішньої безпеки Джона) Келлі, (міністра оборони Джима) Маттіса, (радника з національної безпеки) Макмастера, (державного секретаря Рекса) Тіллерсона і (міністра юстиції Джеффа) Сешнса. Він слухає їх і поважає їхні погляди», – зазначає Карафано.
Внутрішнє коло Трампа «довело, що воно досить добре справляється з управлінням в кризових умовах, – додає він. – У них були дві серйозні кризи – сирійська атака з застосуванням хімічної зброї і протистояння з КНДР. Судячи з більшістю повідомлень, вони впоралися з ними досить добре».
Суперечливі заяви
Багато з вашингтонського зовнішньополітичного істеблішменту, проте, як і раніше, хвилюється через те, як решта світу бачить явні зміни позиції Трампа та суперечливі заяви з чутливих питань.
На форумі цього тижня на тему: «Відносини США та Азії за Трампа» в Школі передових міжнародних досліджень при Університеті Джонса Гопкінса, учасники висловили занепокоєння з приводу можливого серйозного прорахунку як друга, так і суперника.
«Нашим союзникам не подобається непередбачуваність, – зауважив Ричард Фонтейн, який служив радником із питань зовнішньої політики сенатора Джона Маккейна, республіканця із Аризони. – Коли ви говорите про стримування, непередбачуваність, як правило, не є доброю ідеєю».
Майкл Свейн, старший науковий співробітник Фонду Карнеґі за міжнародний мир, наголосив: «Найважливішим питанням є Північна Корея. ... Ми бачимо не дуже чітку політику щодо того, як впоратися з цією проблемою в адміністрації, з сигналами, що посилаються в різних напрямках. Це не обнадіює».
Свейн підсумував занепокоєння багатьох учасників форуму в одному реченні, кажучи: «Багато з найгірших припущень про те, що адміністрація Трампа зробила би в Азії, не здійснилося. – Потім, після довгої паузи для ефекту, він додав: – поки що...».
Дивіться також: "За 100 днів президентства Трампа ми побачили чіткі сигнали, що США продовжуватимуть підтримувати Україну" - Гопко
