Президентські та парламентські вибори у Туреччині в неділю визначать шлях, яким рухатиметься Туреччина найближчими роками. Оглядачі називають результат ивиборів непередбачуваними, адже президент Реджеп Таїп Ердоган зіткнеться з безпрецедентними викликами, які можуть покласти край його двадцятирічному правлінню.
Аналітики прогнозують напружену боротьбу між Ердоганом і головним опозиційним кандидатом Кемалем Киличдароглу, лідером Республіканської народної партії (CHP) і кандидатом у президенти від шестипартійного блоку «Національний альянс».
Виборці, які обіцяють прийти на виборчі дільниці у рекордній кількості – до 90%, вирішуватимуть долю турецької демократії у складний час – менш ніж через три місяці після землетрусу 6 лютого, в результаті якого загинуло понад 50 000 людей і майже 6 мільйонів були змушені залишити свої домівки на півдні Туреччини та в північній Сирії.
Також Туреччина переживиає економічну кризу, а численні критики Еддогана додають, що і кризу демократії.
Аналітики називають ці вибори «найважливішими у Європі у 2023 році». Для України вони важливі тим, що Анкара з часу початку російського вторгнення стала важливим партнером для Києва і посередником у спілкуванні з Москвою. Зокрема, завдяки зусиллям президента Ердогана вдалося звільнити з полону сотні українських військовополонених та заручників, включно зі захисниками Маріуполя. Туреччина відіграла ключову роль в укладенні угоди про експорт зерна з українських портів.
Несподіваний конкурент Ердогана
На початку року президент країни Реджеп Таїп Ердоган був безперечним фаворитом, адже головні опозиційні кандидати відмовилися брати участь у перегонах. Але у березні шість партій різного ідеологічного спрямування висунули єдиного компромісного кандидата - Кемаля Киличдароглу.
Спочатку він вважався слабким супротивником Ердогану, але раптом почав набирати популярність. Оглядачі припускають, що на підтримку чинного президента Туреччини негативно вплинули наслідки землетрусу, адже від нього особливо постраждали регіони, де мешкають його виборці. Опозиція одразу ж поставила питання про порушення технологій при будівництві, звинувативши представників влади у корупції, яка призвела до втрати життів. Тут Ердогану згадали й інфляцію у 40 відсотків, й падіння вартості національної валюти, й здорожчання вартості життя.
«Економіка – питання номер один. Усі соціальні прошарки постраждали. Всі відчувають укус економічної кризи» - каже Сезін Оні, оглядачка видання Politikyol.
Ердоган намагається перетворити Туреччину на лідера регіону
Оглядачі говорять, що Ердоган, який залишатиметься при владі, означатиме, що країна ставатиме дедалі більш ісламською, відходячи від політики відокремлення держави від релігії, закладеної на початку 20 століття за правління Кемаля Ататюрка. Він показує себе харизматичним лідером, який сам все вирішує. Його козирі – підйом економіки за останні роки і зростаюча вага у Туреччини у міжнародній політиці.
«Що стосується оборонної промисловості, щодо економіки, щодо відбудови регіону, який постраждав від землетрусу, щодо сильної зовнішньої політики, Ердоган намагається показати, що я та людина, яка може керувати країною в часи кризи і міжнародної нестабільності» - аналізує Осман Серт, представник дослідницької організації PanoramaTR.
Експерти зауважують, що Ердоган прагне зробити країну лідером в регіоні. Він демонструє, що при ньому Туреччина почала на рівних говорити з Європою та США. Гальмуючи вступ Швеції в НАТО, він показує своїм виборцям, що саме від нього залежить доля альянсу. Також при Ердогані загострилися відносини зі США. Після того як Туреччина закупила російські зенітні комплекси С -400, Вашингтон виключив країну з програми новітнього винищувача F-35.
«Це був месидж Захожу, у нас є ще один партнер – Росія. Ердоган є непростим партнером, це визнають всі країни Заходу. Важко вибудовувати відносини з країною, яка чітко заявляє про те, що «стратегічна автономія» це – наша основна мета і ми є незалежним гравцем, і ця незалежність проявляється не лише в тому, щоб не втручалися у внутрішні справи, але й що ми йдемо своїм шляхом», – Євгенія Габер, старша дослідниця Atlantic Council і Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету.
Експертка додає, що «особливий турецький шлях», який існував за часів пізнього Ердогана, може посилитися у майбутньому. Тому на Заході є очікування, що якщо до влади прийде опозиція, то Туреччина більше відповідатиме очікуванням членства в НАТО і кола західних сил, вважає Габер.
Поміркованість проти авторитарності – альтернативний курс
Головний опонент Кемаль Киличдароглу обіцяє відновити відносини зі США та Заходом. Він протиставляє власну поміркованість авторитарності Ердогана. І виступає за консенсус, а не протистояння та поляризацію, часто звертаючись до нації за кухонним столом – в мережі YouTube.
«Важливою є сама політична позиція пана Киличдароглу, принаймні протягом останніх п’яти років він намагається побудувати міст між різними сегментами країни», - підсумовує Осман Серт, представник дослідницької організації PanoramaTR.
Допомога Україні, дружні стосунки з Росією
Щодо війни в Україні, Ердоган зайняв позицію посередника, підтримуючи тісні відносини як з Москвою, так і Києвом, каже Євгенія Габер, аналізуючи політику Ердогана протягом останнього року.
«Зараз у Туреччини чітка позиція - ми підтримуємо Україну військовим шляхом, дипломатично. Рішення про перекриття проток Босфору та Дарданели на початку війни для російських військових кораблів, але й і натівських суден, дозволило, як вважають в Туреччини, уникнути ескалації і гарячого конфлікту саме в Чорному морі, а також, з іншого боку, підкреслило особливу роль Туреччини», – каже дослідниця.
Водночас вона зауважує, що Анкара Туреччина мала якщо не дружні, то достатньо тісні відносини з Росією.
«Це відносини взаємозалежності з багатьох питаннь. Все, що стосується енергетики, газу, економіки, російських туристів, російського капіталу, релокації російського бізнесу, і торгівлі – в обхід санкцій, або не в обхід санкцій, це залишається, бо відповідає інтересам Туреччини. Фактор Ердогана, який є дійсно сильним лідером, в певних моментах, там де європейська, дуже ліберальна, демократична бюрократія не спрацьовує, оця умовна лідерська дипломатія, тобто, діалог Ердогана з Путіним дозволив вирішити багато питань, зокрема, і щодо обміну полоненими і щодо зернової угоди», – каже Грабер.
З іншого боку, Ердоган не приєднався до санкцій ЄС. І фактично через Туреччину зростає експорт товарів до Росії, що за словами експертів, дозволяє гарно заробити турецькій економіці.
«Туреччина ніколи не визнавала, що через країну йдуть паралельні канали експорту до Росії. Хоча, звичайно, є багато доказів, що це відбувається. Офіційна позиція Туреччини полягає в тому, що країна не приєднується до санкцій Євросоюзу, бо Анкара не є членом ЄС. Водночас за словами офіційних посадовців, Туреччина бореться з таким експортом. В мене є враження, що в разі зміни влади і президента, цієї боротьби ми побачимо значно більше» – каже Евгенія Габер.
У разі перемоги опозиційного кандидата, експертка вважає, що ситуація щодо кардинально не зміниться, бо такі національні інтереси Туреччини.
«Ключова позиція Туреччини щодо підтримки територіальної цілісності України, включно з Кримом не зміниться. Про це заявляла опозиція. Ми буде мати, очевидно, більш прозахідну Туреччину. Очевидно, будуть відновлюватися контакти з Заходом і для України це плюс. Водночас залишаються моменти, в яких Туреччина залежить від Росії, зокрема, це імпорт газу. І це традиційна політика балансування, коли Туреччина позиціонує себе як партнера і для України, і для Росії, і для НАТО. Тому кардинальних змін я не очікую. Більше дистанціювання від Росії політично при збереженні економічних контактів».
Голосування на парламентських і президентських виборах відбудуться в неділю. Другий тур президентських виборів, якщо він буде потрібниий, відбудеться 28 травня.
Форум