Підприємницький Майдан, що став найбільш масовим протестом в Україні від часів Помаранчевої революції, проходить без партійних гасел. Представники малого та середнього бізнесу, які напнули намети на центральній площі столиці, декларують недовіру до політиків – і провладних, і опозиційних – та наголошують на суто економічному характері своїх вимог.
А тим часом аналітики, спостерігаючи за розвитком подій на Майдані, висловлюють дві взаємовиключні тези. Як стверджують перші, якщо протестний рух підприємців очолять політики, це буде кінцем цього руху. Як заперечують другі, без політичної самоорганізації підприємцям не обійтись, і для захисту своїх інтересів у малого та середнього бізнесу немає іншого шляху, крім створення власної партії.
Чи народиться на підприємницькому Майдані нова політична сила? З таким запитанням Голос Америки звернувся до експертів.
Олексій Гарань, директор Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії:
«Попри те що протести починалися з суто економічних вимог, все одно політизація неминуча. Власне, я сказав би так: до неминучої політизації цих виступів призвела політика уряду, який діє «бульдозерними» методами, ігноруючи думку підприємців, експертів, опозиції.
Я думаю, що підприємницький Майдан може народити якісь нові форми співпраці між політичною опозицією і підприємцями, але чи народиться нова політична сила... З одного боку, тут справді з’являються нові обличчя, нові лідери. З іншого боку, якщо виникне ще одна політична організація, яка стоятиме осторонь вже існуючих, то що це дасть? Адже влада якраз і прагне розколоти не тільки опозицію, а й тих самих підприємців. Тому мені здається, необхідно шукати якісь форми координації діяльності підприємців з уже існуючою опозицією. Мені здається, дуже важливим було б, якби до цього руху підприємців підключилися інші верстви населення, щоб пішло утворення – умовно кажучи – руху самозахисту зразка польської Солідарності. Але чи готове до цього суспільство – тут у мене теж знаки запитання.
Мене іноді питають, чи цей Майдан підприємців стане Майданом-2. Натомість я нинішні події порівнюю не з Майданом, а з Мукачевим. Коли те, що відбулося в Мукачевому 2004 року, стало поштовхом до подальшої радикалізації і самоорганізації суспільства».
Олексій Голобуцький, політтехнолог, Агентство моделювання ситуацій:
«Сама ідея про «суто економічні гасла» абсурдна. За Податковий кодекс проголосувала Верховна Рада, тобто політики; його ветує чи не ветує президент, себто політик. Тож зрозуміло, що всі ці розмови про аполітичність руху підприємців абсурдні в принципі. Єдина проблема в тому, що в нас настільки дискредитовані політики – усі, від влади до опозиції – що люди не хочуть мати з ними справу. Побоюються, що їх використають, як використали людей на Майдані у 2004-у.
Тому й підприємці на сьогоднішньому Майдані мають підстави боятися, що їх просто використають як аргумент у політичній боротьбі. А потім прийде інша влада, і вона те саме робитиме. Адже ставлення минулої влади було не набагато кращим до малого і середнього бізнесу, ніж сьогоднішньої.
І все-таки, незважаючи на ці побоювання, є реальна проблема з малим та середнім бізнесом, який ніколи не мав свого політичного представництва, ніколи не намагався захищати свої інтереси на загальноукраїнському рівні. Існує відомий вислів: якщо ти не цікавишся політикою, політика зацікавиться тобою. Справедливість цієї фрази підтверджується на наших очах.
І те, чи матиме цей рух продовження – залежить від того, чи отримають дрібні підприємці якесь політичне представництво. Повинні з’явитися нові люди, що не пов’язані з владою і з ліквідацією малого та середнього бізнесу, чим займалися останні 20 років усі представники влади.
Так чи інакше – малий і середній бізнес повинен розуміти, що йому треба мати якесь політичне представництво. Тобто лобістів, які нарешті лобіюватимуть інтереси цього прошарку в тій самій Верховній Раді. І я не виключаю, що найближчим часом, скажімо, за рік до парламентських виборів створиться такий політичний рух.
Чи можливо, що якась політична сила зорієнтує цей рух на себе? Я поки що такої не бачу. Адже всі наші великі партії фінансуються великим капіталом, хоч за них і голосують пенсіонери».
Володимир Чемерис, учасник студентських протестів 1991 року, співкоординатор акції «Україна без Кучми»:
«Я не згоден з твердженням про те, буцімто підприємці на Майдані починають розуміти, що без політиків нічого не можливо. Це, власне, представники політичної опозиції хочуть нав’язати таку думку підприємцям, тому що всі соціальні протести, які значно активізувалися у нинішньому 2010 році, відбувалися без політики. Більше того, учасники прямо просили політиків «не турбуватися». Є, звичайно, й інші точки зору всередині Майдану. Але я думаю, що як тільки прийдуть представники політичної опозиції і очолять цей рух – що вони дуже хочуть зробити – то тоді можна буде казати про те, що рух припинив своє існування.
Адже політика це боротьба за владу. А нинішній Майдан, на відміну від Майдану 2004 року, не ставить за мету привести до влади «доброго царя». І це є дуже важливо. Я думаю, що українське суспільство нарешті прозріло.
Що ж до того, що лунають заклики до створення політичної партії підприємців – ну, так це було від початку зрозуміло. Бо на Майдані є група людей, яких би я назвав навіть не професійними революціонерами, а професійними «майданниками». Я здивувався, побачивши їх серед лідерів, тому що вони до підприємництва не мають жодного відношення. І мені здається, що вони вносять певний негарний присмак у те, що відбувається на Майдані. Усі ці суперечки – хто має іти на переговори, хто не має. Хто генеральний координатор, а хто не генеральний. Це дуже сильно занижує накал Майдану.
Я абсолютно певен, що партію можна створити будь-яку і будь-коли. Але проблема в тому, що це не матиме жодного продовження. Єдине, що може мати продовження, так це те, що в нинішньому 2010 році відбулася значна активізація соціальних рухів. Студенти вийшли і добилися скасування платних послуг в університетах. Зараз незалежні профспілки протестують проти Трудового кодексу. На черзі протести проти Житлового кодексу, за яким можна буде викидати людей на вулицю з їхніх помешкань. І те, що сьогодні роблять підприємці – вони вже досягли дуже великого успіху. Податковий кодекс, вочевидь, таки буде змінений або й відкладений на якийсь час.
Тому я думаю, що на черзі стоїть об’єднання часткових соціальних протестів студентів, найманих робітників – як промислових, так і бюджетників, і малих підприємців – проти великого капіталу. І я думаю, що це буде першим кроком до майбутньої української революції».
