Його фотографії здобували нагороди на престижних міжнародних конкурсах та прикрашали одну із головних артгалерей Лос-Анджелеса. А зараз він планує велику фотосерію у Тихому океані. Це все про українця, Алекса Шера, який підкорює Каліфорнію підводною фотографією. Серія його робіт, під назвою "Русалки" свого часу прикрашала навіть виставкову залу у французькому Луврі. А розпочинав свою кар’єру фотомитець ще в Києві, на Русанівці.
"Тут не багато підводних фотографів, є, але не так багато. Через те, що тут є океан, в мене з'явилась яхта, - і я міг пірнати", - каже фотограф Алекс Шер.
Алекс ділиться секретами підводної фотографії. Каже: недостатньо звичайної камери, необхідний спеціальний захисний футляр. Моделі теж мають підготуватись – пройти так званий "курс русалки", розповідає модель Кейла Муді. "Ми практикувались кілька разів із Алексом – у воді контролювали вираз обличчя", - ділиться вона.
Перед зйомкою Алекс пірнає, щоб перевірити техніку. Якщо все працює, можна починати. Кейла хвилюється. Участь у підводній зйомці вона бере вперше.
"Дуже цікаве середовище. Зовсім інше, важче фотографувати. У воді щоразу є якісь нові речі, які можна побачити під час зйомки. Вона додає інший колір та іншу фактуру. Тіло відчувається інакше", - ділиться фотограф.
Зйомка триває дві години.
"Дуже важко було робити перевороти у воді", - розповідає модель Даяна Асаведо.
Фотографії готові вже наступного дня. Невагомість і мальовничість –це унікальний стиль фотохудожника. Ідея підводної зйомки до Алекса прийшла під час відпустки на Гаваях, де друзі намовили його пірнути з аквалангом.
"Поїхав на Гаваї, зробив собі сертифікат і почав пірнати. Взяв із собою камеру - спочатку просту, а потім складнішу, і тоді я почав фотографувати дівчат", - каже фотограф.
Фотографувати Алекс почав ще в Україні, але тоді це було лише захопленням. "Я знімаю з 14 років. Це було в Україні. Моя бабуся займалась фотографією. Вона була хіміком і любила фотографувати. Так і мене заразила", - каже він.
За освітою він – біолог. Брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У 90-х, коли йому було 33 роки, із родиною переїхав до США. Алекс зізнається, що ситуацією в Україні почав перейматись після Революції Гідності.
"Я несподівано відчув, що наших б’ють. Я навіть працювати не міг. Я постійно спостерігав за тим, що відбувається на Майдані, зберігав відео, збирав по частині інформацію. Потім ми збирали гроші на Майдан. Тут заробляли і відправляли", - розповідає фотограф.
Найбільше Алекс сумує за Дніпром. "Менше за друзями. Більшість моїх друзів емігрували", - каже.
Дивіться також: Історія успіху: медичний прорив 17-річної іммігрантки з України
