Середній клас американців звертається по харчову допомогу

Свята – період, коли особливо гостро відчувається потреба в благодійності. У Сполучених Штатах на допомогу нужденним приходять харчові центри, де можна безкоштовно отримати продукти. Цього року послугами таких центрів вимушені користуватися не лише бідні верстви населення. Останні 4 роки до них звертається все більше представників середнього класу.

У центрі харчової допомоги, неподалік Вашингтона, завжди людно, і зокрема тепер, перед святами. Більшість цих людей отримує державну допомогу, однак її не вистачає на прогодування родини. Кім Ґейн не скаржилася особливо на життя, поки не втратила роботу:

«Після того, як залишилися без роботи, прийшлося туго. Їсти ж треба. Я вдячна, що є такі центри. Сподіваюся, що їх не закриють, людям вони дуже потрібні».

Цей центр харчової допомоги у передмісті Вашингтона обслуговує 1800 сімей. Це досить багато для одного закладу, враховуючи, що кількість нужденних, які звертаються до них, постійно зростає.

«Більшість наших клієнтів безробітні. Утім є і такі, що просто мало заробляють. Ціни постійно зростають на продукти харчування, на бензин, на житло. Їх доходи не покривають ці витрати», – каже виконавчий директор центру Чарльз Менґ.

Скрутне становище привело у центр емігранта з Мексики Карлоса Орантеса. Карлос – будівельник і шукати роботу у період спаду житлового будівництва йому стає все важче.

Волонтерка Бланко Готейлінґ особисто знає багатьох клієнтів центру. Жінка вважає, що її обов’язки не обмежуються лише сортуванням продуктів:

«Інколи ми допомагаємо не тільки їжею. Ми допомагаємо словом, дотиком – речами, які нічого не коштують, але про які люди часто забувають».

Попит на послуги харчових центрів зростає у цілій країні. Учні середньої школи у містечку Арлінґтон, штат Вірджинія розкладають продукти у місцевому благодійному центрі. Волонтерка Алісон Тенеді зізнається, що часто зустрічає тут однокласників та їх батьків, які приходять за допомогою:

«Це прикро. Але добре, що вони мають, де взяти їжу. Їм мабуть дуже важко».

Сі Маквайт не треба розповідати про важке життя. Емігрантка зі Сьєра-Леоне знає це з власного досвіду:

«Я отримую державну допомогу, але цього не досить. Дітям треба їсти. Центр часто виручає мене».

Зейна Вайт давня клієнтка центру. Жінка вдячна за існування таких закладів:

«Я приходжу сюди десь раз на місяць, коли у цьому дійсно виникає необхідність, переважно під кінець місяця, тоді починає не вистачати харчів».

Останнім часом до центру звертаються не тільки безробітні чи малозабезпечені. Усе частіше сюди заходять і представники середнього класу. Повертаються і люди, які думали, що життя налагодилося.

Гроші і продукти харчування до центрів допомоги нужденним надходять від уряду і приватних установ. Благодійні організації сподіваються продовжити свою місію попри високе безробіття і скорочення соціальних програм.