У передмісті каліфорнійського Сан-Дієго сьогодні відбудеться особлива зустріч. На неї поспішає Влад Жайворонок з позивним Вікіпедія, боєць полку Азов. Місяць тому 29-річний захисник Азовсталі прилетів до США, де його протезували у штаті Флорида. Оплатили та організували протезування волонтери організації Revived Soldiers Ukraine. Тепер він жартує - нова нога має певні переваги.
"Я менше мерзну, наприклад (сміється), ми з протезистами в Орландо боролись за кожен сантиметр, бо в мене висока ампутація і в мене кості мало залишилось".
Також, якщо подивитись уважно Владові у вічі, бачимо, вони - різного кольору. Зелене - його, а блакитне - проопероване.
"З пошкодженим оком картинка така.. Вона наче накладається кадром...Вона темна..."
Влад ще навіть не встиг звикнути до протеза, а вже починає працювати.
"Я кайфую від того, що я вже можу бути майже повноцінним членом суспільства, ходити в магазин, можу на рівні з бабками їздити в трамваї... але ще раз.. В першу чергу, це дозволяє мені вже працювати, соціалізуватись, не бути тягарем, а вже робити щось".
До Лос-Анджелеса Влад приїхав з Вашингтона, де закликав продовжувати підтримувати Україну, а також зустрічався з представниками діаспори у 9 штатах, збираючи кошти для своїх побратимів із полку Азов. А у Каліфорнії на нього чекала особлива зустріч.
Його зустрічає родина Степаненків – Наталя та її 12 річна донька Яна.
Мати і донька у квітні минулого року стали жертвами ракетного удару, який росіяни завдали по Краматорському вокзалу. Тоді загинуло 59 людей. Наталія втратила одну ногу, Яна - обидві. Вже більше півроку вони живуть у Сан-Дієго, де їм встановили протези і де вони проходять реабілітацію.
"З останнього часу дуже багато чого змінилось. У нас Яночка почала ходить на протезах повний день, в школу і зі школи і так до дев'ятої вечора", – розповідає Наталія.
"В школі ми перебуваємо 7 годин, потім я приходжу додому і гуляю, навіть на ровері катаюсь", – каже Яна.
Влад став одним із найкращих друзів родини.
"Чому у мене зав'язалась дружба з Наталею і Яною, бо це наші люди, ми з ними познайомились півроку тому, ми об'єднані однією проблемою... Якби Росія не почала б війну, я б був інженером у своїй Одесі, вони жили б у своєму селі прекрасно", – каже Влад.
"Він ( Влад) постійно мене підтримує, каже, що не треба сумувати і все буде добре. Така підтримка щодня", – каже Яна.
А в океані на дошці із серфінгу - ще один друг Степаненків, 16 річний Іван Чабан. Підліток втратив ногу, після того як йому її переїхав російський танк у березні минулого року.
"Серфінг це найкраща терапія ", - каже Іван.
Він ходить до американської школу і продовжує проходити реабілітацію у Сан-Дієго. Яна та Наталя вже в серпні повертаються в Україну, а Влад летить додому через кілька тижнів.
Їх об'єднала війна та місія - розповідати світові про війну і допомагати ЗСУ. І звісно - підтримувати одне одного.
Історія зустрічі українців, які проходять реабілітацію після протезування у США. Відео
Форум