14-го липня виповнюється два роки з часу російського обстрілу Вінниці. Три російських "Калібри" поцілили у центр міста, в результаті чого загинуло 29 людей і понад 200 отримали поранення.
Напередодні річниці трагедії міжнародний Фонд Клуні "За справедливість" та українська правозахисна організація Truth Hounds від імені родичів загиблих подали скаргу до Комітету ООН з прав людини.
Правозахисники кажуть: працювали над справою два роки та називають її інноваційною, адже якщо аргументи юристів будуть прийняті ООН, це створить прецедент і сприятиме притягненню Росії до відповідальності.
Ми не можемо більше нічого зробити для своїх близьких, лише, щоб настала справедливість, справедливість, яка буде визнана усім світомАлла Черняхівська, мама загиблої 18-річної Олександри
Вже другий рік поспіль 14 липня родичі загиблих в результаті російського обстрілу Вінниці приходять до стели пам’яті.
Алла Черняхівська одна з них. Російська ракет забрала життя її 18-літньої доньки Олександри. Покарання вбивць доньки тепер для Алли – справа життя.
"Ми не можемо більше нічого зробити для своїх близьких, лише, щоб настала справедливість, справедливість, яка буде визнана усім світом", - розповідає вона Голосу Америки.
Наразі родичі мають рішення українського суду про те, що рідні загинули в результаті російської агресії. Але цього замало. Тому Алла та інші родичі підтримали ініціативу міжнародного фонду та української правозахисної організації надіслати скаргу до Комітету ООН з прав людини.
Анна Нейстат, юридична директорка The Docket, проєкту, який у Фонді Клуні займається Україною, пояснює: спільна скарга стверджує, що Росія порушила право на життя всіх загиблих внаслідок ракетного обстрілу Вінниці, вчиненого у контексті агресії Росії проти України.
Адже на момент атаки Вінниця знаходилася на відстані понад 380 км від лінії фронту.
"Росія заявила, що атака була спрямована високопосадову військову зустріч в одній із будівель, вражених ракетами. Проте більшість загиблих і поранених внаслідок обстрілу були цивільними", – пояснює вона.
Зера Козлиєва – старша юридична радниця організації Truth Hounds, яка працювала над справою. Вона – кримська татарка, яка ще 2014-го була змушена залишити Крим, тому на власному досвіді знає, як важливо потерпілим отримати сатисфакцію.
Каже, скаргу у Комітет ООН з прав людини юристи подали від родичів 18-ти загиблих. Вона пояснює, що Комітет ООН з прав людини – це той орган, який слідкує за тим як країни, які підписали та ратифікували Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, дотримуються його реалізації та слідкують за захистом прав.
Скарга подалася від імені постраждалих.
"І це дуже важливо, бо рішення комітету, на яке ми очікуємо, якщо воно буде позитивним, воно підтвердить, що дії Російської Федерації та сама атака порушує право на життя громадян України", – каже вона.
Нейстат додає, якщо аргументи правозахисників будуть прийняті Комітетом ООН з прав людини, скарга створить прецедент на світовому рівні, сприятиме притягненню до відповідальності за вторгнення Росії в Україну та забезпечить певну міру справедливості для родин загиблих.
Козлиєва пояснює: скарга, над якою працювали майже два роки, не має перспектив для кримінального провадження. Але це – альтернативний та швидший спосіб притягнути Росію до відповідальності.
Пошук альтернативного правосуддя
Вона додає, що комітет вперше буде розглядати таку скаргу. Правозахисники розраховують на позитивне рішення.
"Додатково воно може дати можливість на компенсації для родичів потерпілих. І це дуже важливо, адже, інші альтернативні процеси можуть дуже довго тривати", – пояснює вона.
Козлиєва каже: провадження письмове, комітет надсилає скаргу до Росії як відповідача, щоб отримати її пояснення. У підсумку комітет має встановити, що Міжнародний пакт про громадянські та політичні права був порушений, і зобов’язати відповідальну державу забезпечити захист прав людини.
"Рішення може констатувати, що право на життя було порушено. І це відбулося в результаті акту агресії. І прописати рекомендації – виплатити компенсації та репарації потерпілим. Після чого направити відповідне рішення для виконання до Російської Федерації", – додає юристка.
Черняхівська наголошує: українська прокуратура досі проводить розслідування та встановлює особи злочинців. Як довго це триватиме – невідомо. За її словами, поки ідуть військові дії, крапку в справі поставити неможливо.
"Бо поруч з місцем трагедії знаходиться військовий об'єкт – Будинок офіцерів. Тобто розкривати таємниці, поки триває війна, заборонено", – розповідає вона.
Правозахисники пояснюють: українська правоохоронна система перевантажена кількістю справ, порушених, через російську агресію.
Наразі Генеральна прокуратура вже порушила понад 153 тисяч злочинів, пов’язаних з агресією, і ще 135 тисяч злочинів проти миру, безпеки та міжнародного правопорядку (з них 131 тисяч – воєнні злочини, – ред.).
Саме тому експерти шукають альтернативні шляхи притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності, наприклад, застосовуючи принцип універсальної юрисдикції.
Козлиєва пояснює універсальна юрисдикція дозволяє іншій країні розслідувати воєнні злочини без будь-якої прив’язки. Деякі країни мають так звану екстериторіальну юрисдикцію.
"Це означає, що має бути якась прив'язка: або потерпілий має бути громадянином цієї країни, або майно обвинуваченого може бути там, або є вірогідні підстави вважати, що обвинувачений перетне кордон цієї країни", – додає вона.
Українські скарги розглядають прокуратури Австрії та Німеччини
Фонд Клуні та Truth Hounds вже підготували кілька скарг та подали їх в правоохоронні Німеччини та Австрії. Козлиєва каже, що три справи були подані в жовтні 2023-го року до прокуратури Німеччини.
Одна зі справ - по Харківській області, зокрема по Ізюму та Капитолівці - була приєднана до структурного розслідування, яке проводиться в Німеччині та стосується взагалі розслідування воєнних злочинів інших міжнародних злочинів в Україні.
"Багато я не можу говорити, бо проводяться активні процесуальні дії, і вони стосуються в тому числі роботи зі свідками та потерпілими", – додає вона.
Скаргу до Федерального прокурора Австрії фонд Клуні подав на початку липня. Вона стосується сексуального насильства у Київській області.
Астрід Райзінгер Корасіні представляє Міжнародний центр захисту прав людини, що у Відні та веде цю справу. Розповідає, що вони представляють двох жінок. Одна з них проживає в Австрії. Вона залишила Україну практично одразу після звільнення Київщини. Інша жінка, про яку йдеться, досі живе в Україні.
"Їх забрали з дому російські солдати, відвезли в інший будинок і там зґвалтували. Чоловік однієї з жінок хотів її захистити, його застрелили солдати. Отже, у нас комбінована справа, яка включає зґвалтування та одне вбивство", – розповідає вона.
Нейстат додає: жінки були виведені з їхніх домівок вночі п'яними російськими солдатами у супроводі їхнього командира. Спочатку вони прийшли до першої. Коли вона запитала, чи вб’ють її солдати, командир відповів, що їй нема чого боятися, бо "хлопці просто хочуть розважитися". Потім солдати пішли до другої. Коли її чоловік спробував завадити їм забрати її, солдати застрелили його на місці.
Ці злочини, за її словами, є частиною широкомасштабних і систематичних порушень прав людини проти цивільного населення на окупованих російськими силами територіях, задокументованих ООН та іншими організаціями.
"Ця справа, перш за все, є свідченням неймовірної мужності двох українських жінок, які вирішили висловитися та домагатися справедливості", — зазначила Нейстат. Адже, за її словами, злочинці, що вчиняють сексуальне насильство, вважають, що мовчання жертв убезпечить їх від відповідальності.
"У цьому випадку їхні жертви рішуче налаштовані довести протилежне", – каже вона.
Нейстат додає: справу було подано проти безпосередніх виконавців злочинів, а також семи командирів середньої та вищої ланки. Справа містить детальні докази, зібрані фондом під час польових розслідувань в Україні, а також аналіз відкритих джерел, використаних для збору інформації про окремих злочинців та структури командування.
За даними Райзінгер Корасіні, прокуратура вже почала розслідування.
"Зараз вони перевіряють докази, щоб їх оцінити", – пояснює вона. Експертка сподівається: саме розслідування триватиме не більше року. Слідчим важливо встановити особи злочинців та їхнє командування. Після цього справа має бути передана до суду.
Проте на цьому етапі можуть виникнути складнощі. Адже, на відміну від України, де можливий заочний судовий розгляд, в Австрії обвинувачені мають особисто бути присутні у суді.
Водночас, зазначає Райзінгер Корасіні, за підсумками слідства, має бути видані ордери на арешт.
"Наразі цей арешт не може бути здійснений. Проте в певний момент у майбутньому, коли обвинувачена особа в'їде до Австрії, або іншої країни, з якою ми маємо тісну співпрацю, тоді арешт може відбутися", – додає вона. Ордери на арешт можуть бути виконані в країнах за межами Австрії через системи Європолу та Інтерполу, каже Нейстат.
Алла Черняхівська зізнається, саме віра у те, що злочинці, чиї накази та дії вбили її доньку, буду покарані, дає їй сили жити далі. Каже, що звикла жити з цим болем.
"Він нікуди не зникає. Я з ним засинаю, просинаюся. Тому, коли справа дійде до свого завершення, тобто сьогодні, завтра чи через рік, це вже значення немає. Головне, щоб була поставлена крапка", – додає вона.
Форум