Українські жінки “трансформують страх у чіткі дії”, воюючи на фронті, засновуючи нові підприємства, координуючи громадські ініціативи.
Про це заявили учасниці дискусії про значущість ролі жінок у повоєнній Україні та її відбудові, що тривала у вашингтонському Інституті миру.
Ми не маємо розкоші відкладати важливі справи на “після війни”Олександра Матвійчук
“Чесно кажучи, ми не маємо жодного уявлення, чи ми в кінці цієї війни, чи посередині, чи тільки на її початку, – сказала українська правозахисниця Олександра Матвійчук. – Це означає, що ми не маємо розкоші відкладати важливі справи на “після війни”.
За словами Матвійчук, яка очолює Центр громадянських свобод, нагороджений Нобелівською премією миру 2022 року, українці змушені ще під час війни продовжувати демократичні реформи в країні, починати відновлення і забезпечувати роль жінок у всіх цих процесах.
“Це важкі та амбітні цілі, але ми боремося за свободу, яка є однією з найвищих цінностей, і свобода того варта”, – каже правозахисниця.
Матвійчук нагадала – за два роки повномасштабної війни задокументовано понад 72 тисячі воєнних злочинів, “і це лише верхівка айсберга, тому що Росія здійснює воєнні злочини, намагаючись зламати опір народу та окупувати країну, завдаючи величезного болю мирному населенню”.
Я не хочу створити враження, що жінки – тільки жертви російської агресіїОлександра Матвійчук
“Серед цих злочинів є чимало скоєних саме проти жінок і дітей. Але я не хочу створити враження, що жінки – тільки жертви російської агресії. Я знаю величезну кількість фантастичних жінок у різних сферах суспільства, які вступили до Збройних сил України, які координують величезну громадянську ініціативу, документують воєнні злочини, ухвалюють важливі політичні рішення”, – наголосила правозахисниця.
Олександра Матвійчук додала:
“Жінки є учасницями битви за свободу та демократію, тому що хоробрість не має статі, а звичайні люди можуть робити надзвичайні речі”.
Ірина Дробович, стипендіантка програми імені Г'юберта Гамфрі в Університеті Міннесоти каже:
“Наше покоління є поколінням війни, і ми повинні протистояти викликам війни та зробити все можливе, щоб перемогти у ній”.
Згадуючи день повномасштабного вторгнення Росії, Дробович каже – того ж дня писала до жіночих організацій по всьому світу, а платформа “Український жіночий конгрес”, радницею якої вона була, зверталася до жіночих рухів Сполучених Штатів.
“Вони вислухали наші історії, і це дало мені відчуття перетворення страху на дію. І це те, що насправді відбувається з жінками в Україні, які так активно працюють у всіх сферах суспільства”, – каже Ірина.
Жінки перетворюють свій страх у чіткі діїІрина Дробович
За її інформацією, понад 60 тисяч українських жінок служать у Збройних силах, майже 5000 з них – на полі бою.
“Їм теж страшно, але вони перетворюють свій страх у чіткі дії. 56% новоствореними підприємствами під час війни керують жінки. Цитуючи письменника, який зараз на війні [йдеться про Олександра Михеда, – ред.], “я хочу це все забути, але я хочу цього ніколи не забувати”. Тобто весь той досвід, який українські жінки отримали під час війни, ми не повинні забувати, і він повинен бути добре втілений і трансформований у дії вже сьогодні”, – наголосила Ірина Дробович.