Виступ Сергія Лаврова на конференції в Мюнхені є свідченням «альтернативної реальності, в якій приземлився російський космічний корабель майже 25 років після розпаду Радянського Союзу», пише оглядач New York Times Роджер Коен.
Присутні сміялися і реготали з його слів про те, що захоплення Криму Росією було «волевиявленням» місцевого населення відповідно до Хартії ООН; про те, що Україну охопила оргія «націоналістичного насильства» з переслідуванням євреїв і росіян; про те, що «переворотом» у Києві минулого року диригували спраглі світового панування США.
«Путін нагадав людству, що мова, якою розмовляє фашизм, це така гротескна неправда, яка породжує безумство […] Те, що два плюс два дорівнює п’ять, досі є тією «правдою», яку поширює Москва. Про це варто пам’ятати під час усіх переговорів щодо України», – пише Коен.
На Заході багато говорять про припинення вогню відповідно до французько-німецького плану, відсутність «воєнного рішення» українського конфлікту, доцільність чи недоцільність надання зброї Україні та потребу бути рішучими.
«Час реально оцінити Путіна. Він не для того перекидав танки та системи залпового вогню через український кордон, щоб погодитися на щось менше, аніж слабка Україна, яку виснажуватиме млявий конфлікт на Донбасі; […] Він не відпустить Україну», – пише оглядач.
Мова, яку розуміє Москва, – це протитанкові ракети, тактичні радари, розвідувальні дрони, і Захід повинен надати їх Україні, яка відмовилася від 1 800 ядерних боєголовок в обмін на фальшиві гарантії суверенітету від Росії.
«Звісно, тепер Україна має право на щось більше, аніж окуляри нічного бачення. Західна дипломатія тримається на ілюзіях, а не на реалізмі. Два плюс два дорівнює чотири, і у воєнний час, і в мирний», – підсумовує Коен.