До відзначення 75-х роковин Бабиного Яру активно долучилася українська діаспора з Канади і Сполучених Штатів. Благодійна організація «Українсько-єврейська зустріч» видала до сумної дати наукові дослідження, анонсувала меморіальний концерт у київському Оперному театрі, профінансувала міжнародний конкурс архітектурних ідей з вшанування жертв у Бабиному Яру. Як кажуть представники «Українсько-єврейської зустрічі», ця ініціатива допоможе подолати прірви незнання, які досі існують у свідомості сучасників про Голокост, і посприяє побудові злагоди між українцями та євреями в Україні.
«Я тільки чув з Інтернету, що тут були масові вбивства під час Великої Вітчизняної війни. Все. І що вбивали переважно євреїв».
«Бабин Яр – це місце, де... Не можу сформулювати думку чітко».
«Це історичне місце. Тут дуже багато людей – українців, і не тільки – загинуло».
«Ми живемо недалеко, тому, звичайно, ми тут прогулюємося з дітьми».
Сьогодні для киян це просто парк. Величезна, доволі занедбана зелена оаза у середмісті. Сюди приходять мами з дитячими візочками, тут влаштовують пікніки і вигулюють собак. Про те, що це особливе місце, нагадують пам’ятники, встановлені на кожному кроці. Розстріляним дітям. Розстріляним євреям. Розстріляним ромам. Олені Телізі й українським націоналістам, священнослужителям, радянським військовополоненим, душевнохворим із сусідньої Кирилівської лікарні. Підпільникам, партизанам, заручникам. Від часу масових розстрілів у Бабиному Яру минуло 75 років, але мертві далі силкуються докричатися до живих, і трагічні голоси з минулого тануть у буденному гомоні.
Віталій Нахманович, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру:
«Досі немає в суспільстві згоди стосовно того, що ж має бути в Бабиному Яру і що там треба пам’ятати».
«Досьогодні ніхто не розглядав таку концепцію – створення меморіального парку в Бабиному Яру. Всі розглядали ідеї поставити новий пам’ятник, збудувати меморіальний комплекс, музей. Усі мислили спорудами. А сам простір залишався занедбаним. І байдуже, скільки поставити пам’яток, коли простір занедбаний, все одно залишається відчуття, що не впорядковано, не вшановано».
Об’єднати усі розрізнені пам’ятники Бабиного Яру в єдиний меморіальний простір – таке завдання вирішував конкурс архітектурних ідей, підтриманий благодійниками з Канади і США.
Серед ідей, запропонованих архітекторами – встановити по периметру яру маркери з позначками його реальної колишньої глибини. Або – насадити на цих полях убивств стилізований «мертвий ліс». Кожен, хто прийде сюди, має одразу розуміти: це некрополь, і тут спочивають мертві.
Роковини трагедії спонукали переосмилити не лише вшанування жертв, але й істіоричні уроки Бабиного Яру, де найбільше загинуло євреїв і який став символом Голокосту в Україні. «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» – так зветься нова історична праця, яка щойно побачила світ. Як доводить автор, співжиття двох народів не було історією постійного конфлікту. Насправді «чорні» періоди можна перелічити на пальцях однієї руки, і за тисячу років спільної історії їх набереться заледве на двадцятиліття. Одна з таких чорних сторінок – Бабин Яр.
Пол Роберт Маґочій, член ради директорів ініціативи «Українсько-єврейська зустріч», голова кафедри українознавства у Торонтському університеті.
«Цей розділ у спільній історії євреїв та етнічних українців якраз і є одним із тих порівняно коротких дуже негативних періодів. Переважно для євреїв, але й для українців також. Адже тоді, під час Другої світової війни, українці не мали влади, то була окупація німецькими нацистами. Це не те щоб етнічні українці могли приймати рішення. Вони не приймали рішень. Вони були жертвами – меншими за числом, але так само жертвами Бабиного Яру».
Архітектурний конкурс, видання меморіальних книг, концерт пам’яті у київській Опері – усі ці заходи з вшанування жертв Бабиного Яру зініціювала благодійна організація української діаспори «Українсько-єврейська зустріч»
Адріан Каратницький, співдиректор фонду «Українсько-єврейська зустріч» (UJE) каже:
«Українське минуле включає історію єврейства. Це злочинство, котре відбулося, також є частиною української спадщини. Я думаю, що треба це визначити правильно. Ціла мета є – щоби зблизити ці дві громади. Після Майдану, я думаю, було досить помітно, що в Україні єврейська спільнота досить активно залучилася до підтримки Майдану. Ми вважали, що це є певний обов’язок – зближувати і давати ще більше стимулу цим тенденціям співпраці і взаєморозуміння. Я думаю, що це один із тих напрямків, що може допомогти в побудові злагоди між двома етносами».
Дивіться також: Олександр Сушко: Є всі ознаки зв'язків членів команди Трампа з російським бізнесом
Your browser doesn’t support HTML5
Олександр Сушко: Є всі ознаки зв'язків членів команди Трампа з російським бізнесом. Відео