Голландський сир Гауда, виготовлений монахинями Ордену Св. Бенедикта, користується популярністю серед покупців.
У перерахунку на душу населення кожен американець споживає 15.5 кілограмів сиру на рік. Цікаво, що Сполучені Штати є провідним виробником сиру. Щороку тут виробляється майже п’ять тисяч тон цього продукту. Свій невеличкий внесок у виробництво сиру, роблять ... монахині з монастиря у Вірджинії. Ось вже понад двадцять років сестри забезпечують себе виробництвом голландської Гауди. Їх сир особливий, адже вони вкладають в нього серце і душу, тож розкуповується він миттєво.
Щодня у монастирі Богородиці ангелів, що розташований у мальовничих горах Вірджинії, 13 сестер збираються на молитву. Сестри ведуть просте монастирське життя, сповнене молитви та самопожертви. У цьому монастирі дотримуються традицій найстаршого чернечого католицького ордену святого Бенедикта, гасло якого «Молись і працюй».
Сестра Барбара Смікель 25 років тому стала спів-засновницею цього монастиря.
А забезпечують себе ці монахині, виготовляючи голландський сир Гауда. Виробництво розташоване поряд з монастирем. Процес виготовлення сиру починається рано вранці, з підготовки теплого, пастеризованого коров’ячого молока.
Сестра Марія Ґонзало-Ґарсія додає у молоко стартову культуру, яка містить організми, потрібні для ферментації молока. За півгодини вона додає сичужний фермент, який прискорює процес затвердіння розчинного білка, що міститься в молоці.
«Це час істини. Молоко або почне перетворюватися на сир, або ні. Зараз від Бога залежить, чи вийде з цієї маси сир чи ні», - говорить монахиня.
Цим разом все спрацювало. Сирна маса потрапляє у спеціальний прес, який витискає з суміші рідину та створює один величезний шмат сиру. Апарати, якими користуються монахині, здатні механічно продовжувати процес виготовлення сиру. Однак, сестри прагнуть вкласти частинку своєї душі у продукт. Вони вручну ріжуть, важать та пакують сир у спеціальні форми. Після цього техніка знову перебирає на себе виробництво і стискає сир у відповідну, всім відому форму голландського сиру. У процесі, так чи інакше, задіяні усі 13 монахинь.
«Якось ми подивились програму про виготовлення сиру на великому заводі в Голландії, де все комп’ютеризоване. Я тоді зауважила: «Бідний сир. До нього не торкаються люди». Тож наш сир проходить через людські руки увесь день», - говорить сестра Барбара.
Готовий сир вимочують у розсолі, витримують у холодильній кімнаті та покривають воском. Придбати виготовлений монахинями сир можна поштою або ж безпосередньо у монастирі за 25 доларів за головку, що важить близько кілограма.
Ерік Ґертнер купує у сестер 300-400 головок сиру щороку і продає його у сусідньому містечку Шарлотсвіл. Сир, виготовлений монахинями, користується особливою популярністю, каже він.
«Ми намагаємося вкласти душу і серце у цей сир. Як ми говоримо, в цьому таємниця нашого рецепта», – каже сестра Барбара.
Від середини січня до середини листопада сестри виготовляють приблизно 10 тисяч головок сиру. Усі вони розпродаються у період від Дня подяки, наприкінці листопада, до Різдва у грудні.
Щодня у монастирі Богородиці ангелів, що розташований у мальовничих горах Вірджинії, 13 сестер збираються на молитву. Сестри ведуть просте монастирське життя, сповнене молитви та самопожертви. У цьому монастирі дотримуються традицій найстаршого чернечого католицького ордену святого Бенедикта, гасло якого «Молись і працюй».
Сестра Барбара Смікель 25 років тому стала спів-засновницею цього монастиря.
Для нас, робота, хоч і не найважливіша частина нашого життя, має велике значення. Ми використовуємо своє тіло, свій розум і серце, щоб забезпечувати себеСестра Барбара Смікель
Сестра Марія Ґонзало-Ґарсія додає у молоко стартову культуру, яка містить організми, потрібні для ферментації молока. За півгодини вона додає сичужний фермент, який прискорює процес затвердіння розчинного білка, що міститься в молоці.
«Це час істини. Молоко або почне перетворюватися на сир, або ні. Зараз від Бога залежить, чи вийде з цієї маси сир чи ні», - говорить монахиня.
Цим разом все спрацювало. Сирна маса потрапляє у спеціальний прес, який витискає з суміші рідину та створює один величезний шмат сиру. Апарати, якими користуються монахині, здатні механічно продовжувати процес виготовлення сиру. Однак, сестри прагнуть вкласти частинку своєї душі у продукт. Вони вручну ріжуть, важать та пакують сир у спеціальні форми. Після цього техніка знову перебирає на себе виробництво і стискає сир у відповідну, всім відому форму голландського сиру. У процесі, так чи інакше, задіяні усі 13 монахинь.
«Якось ми подивились програму про виготовлення сиру на великому заводі в Голландії, де все комп’ютеризоване. Я тоді зауважила: «Бідний сир. До нього не торкаються люди». Тож наш сир проходить через людські руки увесь день», - говорить сестра Барбара.
Готовий сир вимочують у розсолі, витримують у холодильній кімнаті та покривають воском. Придбати виготовлений монахинями сир можна поштою або ж безпосередньо у монастирі за 25 доларів за головку, що важить близько кілограма.
Ерік Ґертнер купує у сестер 300-400 головок сиру щороку і продає його у сусідньому містечку Шарлотсвіл. Сир, виготовлений монахинями, користується особливою популярністю, каже він.
«Ми намагаємося вкласти душу і серце у цей сир. Як ми говоримо, в цьому таємниця нашого рецепта», – каже сестра Барбара.
Від середини січня до середини листопада сестри виготовляють приблизно 10 тисяч головок сиру. Усі вони розпродаються у період від Дня подяки, наприкінці листопада, до Різдва у грудні.