Москва готова використовувати збройні конфлікти як спосіб вирішення внутрішньо-зовнішньополітичних «проблем» - експерт
Російсько-грузинська війна, що спалахнула 8 серпня 2008 року, докорінно змінила взаємовідносини Росії і країн СНД, що утворилися на руїнах Радянського Союзу, а також стала пробним каменем в проведенні Кремлем агресивної політики приборкання колишніх республік СРСР, вважають опитані Російської службою «Голосу Америки» московські експерти, які оцінювали наслідки збройного конфлікту.
Незалежний військовий аналітик Олександр Гольц в інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» назвав російсько-грузинську війну першою спробою реалізувати «доктрину Путіна».
Одним з аргументів тих, хто виступав за анексію Криму, було: «проковтнули» проголошення «суверенності» Абхазії і Південної Осетії - «проковтнуть» і цеОлександр Гольц
«Концептуальний підхід цієї доктрини був озвучений паном Медведєвим (на той момент президентом РФ - В.В.) відразу після завершення конфлікту, - нагадав він. - Її суть зводилася до того, що вся територія колишнього Радянського Союзу, за винятком країн Прибалтики, є зоною пріоритетних інтересів Росії. Тому країнам, які там знаходяться, «заборонено» намагатися інтегруватися в Північноатлантичні структури».
На думку аналітика, до цієї ідеї Володимир Путін прийшов після Бухарестського саміту НАТО в квітні 2008 року, де йому з чималим трудом вдалося домогтися того, щоб ні Україна, ні Грузія не отримали індивідуального плану щодо вступу в НАТО: «Тоді він зрозумів, що саме час знайти такий спосіб, який виключив би вступ країн СНД в Північноатлантичний альянс. І така розв’язка полягає в тому, що на території країн, які хотіли б вступити в НАТО і ЄС, створюється зона конфлікту. Тому відразу ж після згаданого саміту Москва почала всіляко заохочувати південноосетинських і абхазьких сепаратистів - роздавати російські паспорти, проводити військові навчання, що в кінцевому підсумку і спровокувало дії Саакашвілі, коли він почав війну».
Грузія, 2008
Головний політичний результат цієї війни полягає в тому, що Росія домоглася того, що Грузія в доступній для огляду перспективі не вступить в НАТО, вважає Олександр Гольц.
«Але за це Москва витрачала на утворення анклавів чималі гроші. За деякими оцінками, Росія вже "вбухала" до Південної Осетії і Абхазії 60 мільярдів рублів. Ще один надзвичайно важливий момент - Росія зробила важливу стратегічну помилку, вирішивши, що млява реакція Заходу на саму війну і події після неї завжди буде такою. Тому одним з аргументів тих, хто виступав за анексію Криму, було: «проковтнули» проголошення «суверенності» Абхазії і Південної Осетії - «проковтнуть» і це».
До побічних ефектів війни 2008 року аналітик відніс той факт, що Кремль переконався в «старомодності» своєї армії і провів її радикальну реформу.
Грузія, 2008
У свою чергу, керівник програми «Російська внутрішня політика та політичні інститути» Московського центру Карнеґі Андрій Колесников вважає, що якщо оцінювати внутрішньополітичні аспекти війни 2008 року для Росії, то для Володимира Путіна і тодішнього керівництва країни грузинська операція була успішною.
«Їх рейтинг відразу ж після цієї операції з «примусу до миру» піднявся, - констатував він в коментарі «Голосу Америки». - Якщо подивитися на рейтинг схвалення діяльності президента Медведєва і прем'єра Путіна, то у вересні 2008 року він здійснив помітний стрибок, хоча до цього повільно, але вірно опускався».
Росія показала свою готовність воювати на чужій території, яка є її зоною впливуАндрій Колесников
Як видається експертові, війна показала, що конфлікти такого типу допомагають забезпечити популярність російської влади серед населення, що вони мобілізують народ навколо керівництва країни. Це і підтвердилося згодом в 2014 році - після того як був анексований Крим, вважає він.
«У того ж Путіна значно піднявся рейтинг схвалення діяльності і з тих пір він не опускався, - підкреслив Андрій Колесников. - Тобто, війна 2008 року стала першим прецедентом такого роду, і насправді це її основний, ключовий підсумок. До всього іншого Росія підтвердила свою неготовність погоджуватися з уявленнями інших країн про їх власний територіальний устрій, і показала свою готовність воювати на чужій території, яка є її зоною впливу».
З точки зору політолога, такого типу конфлікт, яка Росія вела в Південній Осетії, практично повторився, нехай і не в буквальному сенсі, на українському Донбасі.
Донбас, 2014
«Війна 2008 року стала дуже серйозним історичним уроком для всіх і одночасно попередження про те, що Росія може далеко піти, захищаючи свої інтереси, як вона їх розуміє. Прецедентів такого роду в поведінці нової Росії ще не було, і жоден західний лідер не розумів, як потрібно було діяти в тій ситуації. Відповідно реакція Заходу була, можливо, недостатньо жорсткою. Але важко сказати, по-перше, чим би тоді відповів Путін і до чого б все призвело. А по-друге, може бути, хотіли якось підтримати Медведєва в його інноваційних починаннях, не хотіли збивати його з цього шляху », - узагальнив Андрій Колесников.
Все це тоді не дозволило Заходу запровадити такі санкції, які він ввів щодо Росії в 2014 році, заявив він.
Дивіться також: Чому думки експертів щодо того, чи варто надавати летальне озброєння саме зараз розбігаються
Your browser doesn’t support HTML5
Чому думки експертів щодо того, чи варто надавати летальне озброєння саме зараз розбігаються. Відео