Кислиця: "Попередні саміти BRICS не проходили на території країни-агресора та не скликалися воєнними злочинцями"

Участь генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша у саміті BRICS у російській Казані не стала несподіванкою ані для України, ані для її ключових партнерів. Про це в ексклюзивному інтерв’ю Голосу Америки повідомив постійний представник України при ООН Сергій Кислиця.

Водночас він сподівається, що в Казані генеральний секретар не лише за лаштунками, а й під час двосторонніх зустрічей та публічно, заявить про те, що Російська Федерація порушила статут ООН, є країною-агресором і що російські війська мають бути негайно виведені з території України.

Про те, чи бачить Україна загрозу від приїзду Гутерріша до Казані та чи будуть оголошені санкції проти Росії від Ради Безпеки ООН через її грубі порушення резолюції Радбезу щодо Північної Кореї Сергій Кислиця розповів в інтерв’ю кореспондентці Голосу Америки Ірині Соломко.

За словами Сергія Кислиці, українська сторона ще на попередніх етапах висловила свою оцінку потенційній участі генерального секретаря в саміті BRICS на території країни-агресора, а також на запрошення людини, яка перебуває у розшуку Міжнародного кримінального суду

Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності

Ірина Соломко, кореспондентка Голосу Америки: Вже є коментар української влади щодо участі генсека ООН у саміті країн BRICS у російській Казані, проте хотілося б також зрозуміти, як до цієї ситуації в цілому ставлять країни ООН. І як ви безпосередньо оцінюєте цей візит?

Сергій Кислиця, постійний представник України при ООН: Про те, що саміт BRICS готується в Казані, було відомо давно. Російська Федерація головує в цьому об'єднанні. Про те, що Гутерріш отримав запрошення, теж було відомо давно. Українська сторона ще на попередніх етапах висловила свою оцінку потенційній участі генерального секретаря в саміті на території країни-агресора, а також на запрошення людини, яка є воєнним злочинцем і знаходиться у розшуку Міжнародного кримінального суду.

Так само, наскільки мені відомо, свою позицію та свої, так би мовити, рекомендації висловлювали ключові партнери України особисто генеральному секретарю. І, звичайно, ми не сприймаємо те, що генеральний секретар попри наведені факти такі наважився поїхати.

Він сам пояснює це тим, що збереться ледь не чотири десятки країн, в тому числі й важливі країни Глобального Півдня, в тому числі такі потужні країни, як Китай та Індія. І, мовляв, йому потрібно вести діалог з цими країнами, які є важливими членами Організації Об'єднаних Націй.

Але цей аргумент не працює. Адже генеральний секретар був запрошений на український Саміт миру у Швейцарії. І він туди не приїхав, хоча там зібралося значно більше країн.

Він також нагадував про те, що брав участь у всіх попередніх самітах BRICS. Але тут варто зазначити, що попередні саміти не проходили на території країни-агресора. І попередні саміти не скликалися лідерами, які є воєнними злочинцями та перебувають у розшуку Міжнародного кримінального суду.

Тому ця ситуація прикра. Я хочу сподіватися, що в Казані генеральний секретар чітко, причому не лише за лаштунками та закритими дверима, а й під час двосторонніх зустрічей, а також публічно заявить те, що він, власне, заявляв неодноразово на засіданнях Радбезу та Генеральної асамблеї ООН.

Про те, що Російська Федерація порушила статут ООН. Про те, що Російська Федерація є країною-агресором. Про те, що російські війська мають бути негайно виведені з території України, а територіальна цілісність та суверенітет України мають бути відновлені.

І.С.: Є інформація про те, що під час саміту буде обговорюватися і тема мирних перемовин та альтернативні мирні плани, зокрема, той, що представили Китай та Бразилія. Тому є побоювання, що буде спроба створити альтернативний майданчик на противагу українському Саміту миру, а присутність Гутерріша може деякою мірою це легітимізувати.

С.К.: Присутність Гутерріша нічого не може легітимізувати. Бо він не може діяти за межами своїх повноважень, які чітко визначені статутом ООН, а також рішеннями керівних органів Організації Об'єднаних Націй, зокрема, Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї.

Хочу нагадати, що при всій повазі до цього інституту, генеральний секретар не є президентом або прем'єр-міністром цієї структури. Він - керівник секретаріату, а не керівник ООН. Секретаріат ООН найнятий країнами-членами, щоб виконувати їхні рішення та Статут ООН. Тому не може генеральний секретар "освятити" ті чи інші плани, якщо вони суперечать або Статуту, або якщо він на це не має мандату.

Так, передбачені деякі його посередницькі функції – так звані "добрі послуги". В результаті "добрих послуг" і посередництва генерального секретаря свого часу була укладена угода між Україною, Туреччиною та ООН з одного боку, а з іншого боку між Російською Федерацією, ООН та Туреччиною щодо створення зернового коридору.

Але знову-таки генеральний секретар не буде "освячувати" те, на що він немає мандату. Тому я не думаю, що є пряма небезпека.

BRICS так само не є безпековою організацією. Він був створений зовсім для інших потреб. І я впевнений, що є потужні учасники BRICS, які не допустять його перетворення на політичну структуру, яка буде виступати на глобальній арені проти тих чи інших глобальних "важковиків", як би цього не хотілося Російській Федерації. Інша обставина - те, яким чином Російська Федерація буде маніпулювати, в тому числі в медійному просторі, та подавати ці перемовини під час саміту.

Вочевидь, найбільша війна в Європі буде частиною перемовин. Важко уявити, щоб серйозні та відповідальні лідери, які говорять в тому числі й про економічні питання, а BRICS - це здебільшого про економіку та інвестиції, – не згадували під час своїх обговореннях війну, яка має глобальні наслідки.

І.С.: Не менш гаряча тема, яка у тому числі пов’язана з ООН, – це відряджання Північною Кореєю тисячі своїх солдатів для участі у війні в Україні. Це є пряме та відкрите порушення резолюцій Ради Безпеки щодо Північної Кореї. Чи можемо ми все ж таки очікувати на реакцію Радбезу на ці дії її постійного члена?

С.К.: По-перше, на останньому засіданні Радбезу, яке було скликано на прохання України, ця тема вже була присутня у значній кількості виступів. На той момент американська сторона ще перевіряла дані, але вже сьогодні (інтерв'ю записане 23 жовтня - ред.) ми знаємо про те, що міністр оборони Сполучених Штатів заявив про те, що США вже мають перевірені дані щодо перебування північнокорейських військових на території Росії. Тому це питання буде обговорюватися під час подальших дискусій.

Я сумніваюся, що Радбез зможе ухвалити або рішення, або навіть спільну заяву на цю тему, враховуючи те, що, в тому числі наші партнери, продовжують дозволяти Російській Федерації користуватися у повному обсязі правами постійного члена.

Але дискусія триватиме. І вона буде загострюватися, як тільки країни-члени Радбезу, їхні розвідки та їхні уряди будуть отримувати додаткову інформацію про не тільки перебування північнокорейських військових на території Російської Федерації, а і про використання цих військових на території суверенної держави, на території України.

Російська Федерація робить все, і вже має певні успіхи, щоб зруйнувати ті санкційні правила і механізми, які були запроваджені стосовно КНДР. Ба більше, ця ситуація ілюструє всю імперську сутність Російської Федерації. Вже багато сказано про те, як Путін боїться оголосити повномасштабну загальну мобілізацію через потенційні ускладнення для його режиму. Тому на додаток до використання етнічних меншин у самій Російській Федерації - згадаймо: головними жертвами першої частини цієї повномасштабної агресії стали саме етнічні меншини, - намагаючись зберегти титульну, білу націю, він використовує ресурс північнокорейців, африканців та азійців. Це і є неоколоніальною імперсько-російською сутністю Москви.

І.С.: Тобто очікувати на конкретні кроки та санкції щодо Росії не варто?

С.К.: Багато речей відбувається за лаштунками. І в Радбезі відбувається багато закритих, а також двосторонніх консультацій. Тому на сьогодні в умовах, коли більшість демократичних і не тільки демократичних країн світу, обмежили максимально своє спілкування з Москвою, і воно відбувається здебільшого або по лінії спецслужб, або по лінії військових, Радбез є чи не єдиною платформою у світі, де країни-члени Радбезу можуть у будь-який момент вести перемовини з Москвою. І ці перемовини тривають, як колективно на закритих консультаціях, так у рамках двосторонніх перемовин.

Не забуваймо, що є дуже важлива країна, яка є сусідкою не лише Російської Федерації, а й Північної Кореї. Це Китай. Він також відіграє важливу роль у тому, що відбувається в регіоні. Тому важливим елементом буде і реакція офіційного Пекіну на те, що відбувається в Північний Кореї.

Тому варто слідкувати не лише за тим, чи зможе Радбез ухвалити рішення або спільну заяву на цю тему, а також за тим, як будуть реагувати на отриману інформацію не тільки наші західні партнери, але і такі важливі країни, як Китай.

І.С.: Тобто ви очікуєте на цю заяву від Китаю?

С.К.: Я вважаю, що Китай, якщо не вийде навіть з публічною заявою, має дуже серйозні важелі впливу на Російську Федерацію, а також суттєві інтереси у цьому регіоні.

І.С.: І ця ситуація розбалансує цей регіон, якщо говорити про наслідки для Китаю?

С.К.: Не забуваймо, що Китай був досить однозначним, коли Російська Федерація намагалася використовувати погрози використання тактичної й стратегічної ядерної зброї.

Тому українська сторона дуже цінує наш діалог з Китаєм. Відбулися і двосторонні візити: і першого заступника, коли нинішній міністр був першим заступником МЗС. Він провів політичні консультації в Пекіні. Потім відбувся візит міністра в Китаї.

Відбулася дуже важлива і тривала розмова з китайським міністром закордонних справ Ван Ї тут в Нью-Йорку, за участі міністра закордонних справ Андрія Сибіги, а також керівника офісу президента Андрія Єрмака. Тому ми вважали й вважаємо, що Китай має відіграти та відіграє дуже важливу роль.