Після дев’яти місяців безперервних дипломатичних зусиль Німеччини послабити кризу в Україні канцлер Анґела Меркель у середині листопада вирішила змінити курс.
Напередодні зустрічі на найвищому рівні в Австралії Меркель вирішила відверто поговорити з Путіним віч-на-віч, без звичного супроводу перекладачів і помічників.
Замість того, щоб закидати йому низку порушених обіцянок, вона збиралася попросити російського президента чітко пояснити, що він хоче від України та інших колишніх радянських сателітів, яких Кремль почав бомбардувати пропагандою.
15 листопада о 22.00 далеко від Східної України, охопленої конфліктом, двоє лідерів держав зустрілися в готелі «Брісбен Гілтон». Зустріч пішла не так, як сподівалася Меркель.
Майже чотири години Меркель, до якої близько опівночі приєднався новий президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер, намагалася спонукати колишнього агента КДБ, який вільно володіє німецькою мовою, втратити пильність і зрозуміло висловити свої наміри.
Однак усе, чого домоглася канцлер від Путіна, як повідомили Reuters офіційні особи, – це ті самі відмовки та ухиляння, які вона чула місяцями.
«Від нього віяло холодом, – сказав один посадовець про зустріч.– Путін глибоко закопався і не може вибратися».
Зустріч у Брісбені та інша розмова в Мілані за місяць до того, під час якої Путін дав обіцянки щодо дій Росії у Східній Україні, які, за словами, він порушив уже за кілька днів, ще більше посилили розчарування Берліна. Меркель зайшла з Путіним в дипломатичний глухий кут.
Німецькі посадовці кажуть, що в них уже немає ідей, як змусити російського президента змінити поведінку. Канали спілкування з Путіним залишатимуться відкритими, але Берлін готується до тривалого протистояння, схожого на другу «холодну війну».
Тепер, за словами німецьких посадовців, їхня стратегія звужується до зменшення шкоди на трьох напрямках.
Перший виклик – це забезпечити, щоб розкол між українськими лідерами Порошенком і Яценюком не поглибився ще більше. Це завадило б Києву впровадити реформи та антикорупційні заходи, які є запорукою для отримання допомоги від Заходу.
Другий – це битва з «масованою пропагадистською кампанією» Кремля, спрямованою на те, щоб переконати симпатиків Москви в Німеччині та інших країнах ЄС послабити тиск на Росію.
Третій виклик – це зберегти єдність серед членів ЄС щодо санкцій, і це набагато складніше, аніж попередні завдання. Термін дії першої черги санкцій ЄС спливає в березні, і їх необхідно буде продовжити. За словами німецьких посадовців, Італію, Угорщину та Словаччину буде найважче переконати це зробити.
Тому подальше посилення економічних санкцій на цьому тлі видається малоймовірним для Берліна. Однак це може змінитися, якщо підтримувані Росією сепаратисти прокладуть стратегічний коридор зі східної України до Криму.
Проте Меркель швидкий обмін стусанами у стилі «око за око» починає замінювати на більш довгострокову стратегію, в якій Захід повільно стисне російську економіку, що вже падає, сподіваючись, що Путін врешті-решт кліпне.
«Оскільки ми вирішили не вдаватися до війни, дехто вирішив, що він може робити з нами все, що завгодно, – сказала Меркель наприкінці минулого місяця на заході в східнонімецькій церкві, де її свого часу охрестили, звертаючись до аудиторії, що складалася з місцевих жителів, яких у молодості, як і її саму, вчили любити «матінку Росію».
«Цього ми не дозволимо», – завершила вона.