6 лютого виповнюється 100 років з дня народження президента США Рональда Рейгана. Сороковий американський президент, який вважав СРСР «імперією зла», був знаковою постаттю для цілого покоління українських дисидентів. Легендарною стала його зустріч у «перебудовчому» 1988 році в Москві з лідерами руху опору – політв’язнями, правозахисниками, діячами гнаних церков з усіх республік Радянського Союзу. Спогадами про цю зустріч, а також думками про роль президента Рейгана у наближенні краху «імперії зла» з Голосом Америки поділилися колишні радянські політрепресовані Михайло Горинь, Ольга Горинь та Левко Лук’яненко.
Михайло Горинь: «Американський народ може гордитися одним із найвизначніших своїх президентів»
У 1987 р. багаторічний радянський політв’язень Михайло Горинь повернувся додому з чергового заслання. А вже наступного 1988 року він і ще півсотні дисидентів з усього Радянського Союзу були офіційно запрошені до американського посольства в Москві на зустріч з лідером наймогутнішої держави світу – президентом США Рональдом Рейганом. На тій зустрічі Рейган виголосив промову про демократію, а радянські дисиденти мали змогу поставити йому запитання. Ця зустріч стала демонстрацією підтримки урядом США дисидентського руху, репресії проти якого тоді ще тривали, – згадує Горинь:
«Ми були удостоєні великої честі, коли нас, представників громадських організацій і рухів, було прийнято президентом однієї з наймогутніших держав світу – далекоглядним і розумним політиком Рональдом Рейганом. Це був сміливий, рішучий крок, і дуже результативний, як виявилося в майбутньому. Мабуть, ні один президент США до нього і опісля не розумів так ролі України в минулій історії, як і важливості її присутності як суб’єкта історичних відносин для майбутнього співжиття народів і держав. Викликає захоплення нестандартна нова політика Рейгана, який при своїй жорсткій позиції та рішучій протидії експансії комунізму зумів добитися не лише зустрічі з президентом Михайлом Горбачовим, але й змусити його погодитися на зустріч із представниками репресованих рухів, церков, громадських організацій.
Це, з одного боку, послабило конфронтацію з СРСР, а з другого, розпочало руйнування тієї «залізної завіси», яка наглухо заховувала правду від світу. А отже, Рейган розпочав руйнування тієї імперії зла, яку добре розхитали, власне, ті, з ким він зустрічався, і яка з його легкої та міцної руки розвалилася, як трухлява будівля.
Ми були захоплені і вдячні блискучому політику Рейгану, а також обом палатам Конгресу, які своїми постановами й зверненнями до уряду СРСР морально підтримували нас у ті важкі часи боротьби за право жити на своїй Богом даній нам землі, у своїй незалежній самостійній соборній Україні.
Американський народ може гордитися одним з найвизначніших своїх президентів. Рональд Рейган – славний син великого народу, який не знецінив позиції США як бастіону демократії та увійде в історію світу як лицар свободи», – сказав Голосу Америки один із фундаторів Української Гельсінської спілки, Народного руху України та Української республіканської партії, колишній голова Української Всесвітньої координаційної ради Михайло Горинь.
«Рональд Рейган – славний син великого народу», – Михайло Горинь.
Ольга Горинь: «Зустріч з Рейганом стала здійсненням неможливого»
Дружина Михайла Гориня, педагог Ольга Горинь була запрошена на зустріч з президентом Рейганом як представниця репресованої Української греко-католицької церкви. Як згадує Ольга Павлівна, її найбільше вразила готовність американського президента вислухати дисидентів, у той час як тодішня українська влада завжди уникала будь-якого особистого спілкування.
«На зустрічі у 1988 році я була також. Тоді запросили лідерів різних рухів, організацій і церков. А я була в комітеті захисту Української греко-католицької церкви. Мабуть, мене через те запросили, що в російській пресі з’явилося моє звернення на постанову Конгресу США, який підтримав легалізацію церков. Тоді наша Верховна рада, наші депутати це дуже засудили і лаяли американський Конгрес: мовляв, американці втручаються у справи СРСР, руйнують радянську мирну політику. От я і виступила, заявивши, що не Америка, а представники нашої влади руйнують мир, коли накидаються на свободу совісті...
Пригадую, на тій зустрічі в посольстві був повен зал людей. Стояло 4 круглих столи по 10-12 чоловік за кожним. І все то були дисиденти, відмовники, священики не визнаних РПЦ церков. Приїхали з усього Радянського Союзу – і татари, і росіяни, і вся Прибалтика. Багато хто вбрався в національні костюми – пригадую естонку, яка прийшла з великою гаптованою стьожкою через плече. Від українців були Іван Гель, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець, Петро Рубан, Михайло Горинь і я, Ольга Горинь...
Чорновіл сидів за одним столом з президентом Рейганом. А я разом з іншими жінками сиділа за столом із Ненсі Рейган, і навіть дещо з неї словом перекинулася. Я сказала їй, що захоплена, здивована такій зустрічі, яка ще недавно здавалася неможливою, фантастичною. А вона мені відповіла, що жінкам часто вдається те, що чоловікам здається неможливим.
І знаєте, я вважаю, що в зустрічі тих неформальних організацій з президентом Рейганом, як також у зустрічі президентів Горбачова і Рейгана велику роль відіграли жінки. Мені здається, що дружини президентів – передова Раїса, з якою дуже числився Горбачов, і ліберально налаштована Ненсі –дуже посприяли тому, щоб ця зустріч відбулася.
Мені ця зустріч з Рейганом запам’яталася несподіванкою великою. Бо у себе в державі мене не допускали ні до кого. Скажімо, коли я їхала зі Львова до КГБ, вже коли Михайла вдруге посадили, везла якісь заяви, документи і хотіла зустрітися з начальником тодішнім, щоб правди добитися, то мене не пускали. Казали – кидайте в скриньку, та й по всьому. Особистих зустрічей вони уникали. А якщо на мої заяви приїжджав хтось із Києва, то лише для того, щоб сказати: «все те, що ви написали, не підтвердилося».
А з президентом Рейганом можна було особисто поспілкуватися за тим столом за чаєм! І радники президента потім вислуховували кожного і занотовували наші скарги.
І після тієї зустрічі в Москві наша Українська греко-католицька церква була легалізована, дістала всі права. Я переконана, що це був прямий наслідок зустрічі дисидентів з Рейганом. І коли Михайло Горинь каже, що президент Рейган розпочав руйнування «імперії зла», то я з ним цілковито погоджуюсь», – сказала Ольга Горинь Голосу Америки.
«Він зрозумів, що тут є імперія і назвав цю імперію «імперією зла», – Левко Лук’яненко
Левко Лук’яненко: «Рейган побачив суть Радянського Союзу і назвав його імперією зла»
У 1988 році Левко Лук’яненко ще був на засланні, і тому не міг взяти участь у зустрічі в Москві. Проте, як каже політик, тодішні політв’язні з тюрем уважно стежили за діями нового президента Сполучених Штатів Америки.
«Коли прийшов на посаду президент Рейган, то ми відчули – хоча й здалеку спостерігали – що прийшла зовсім нова людина. Доти у світі встановилася двополюсна рівновага: Радянський Союз має потужну атомну зброю, і американці з Європою також мають потужну атомну зброю. І кожна сторона знала, що ця зброя може знищити іншу сторону, і це було чинником стримування. Таке рівномірне військове протистояння фактично означало, що американська дипломатія, американські президенти якось так обережно ставилися до Радянського Союзу. З одного боку, критикували, а з другого – це було фактично визнання статус-кво і примирення з тим статус-кво.
Коли ж президентом став Рейган, то дуже швидко Америка відчула, і цілий світ відчув, що період отого примирення двох систем закінчився. Рейган повів активну політику, яку до нього не проводили американські президенти. Площиною для наступу проти СРСР стала проблема прав людини, а також проблема національних відносин у Радянському Союзі.
Новаторська дипломатія Рейгана проявилася і в тій зустрічі з представниками руху опору у Москві. Раніше лідери західних країн співчували нашій боротьбі за демократію, однак не могли переступити дипломатичний протокол і офіційно прийняти радянських дисидентів. Рейган прийняв офіційно. Він тим самим показав дулю радянському керівництву, коли зустрівся з дисидентами і націоналістами, які боролися проти імперії.
Так сталося, що після Другої світової війни у світі, в Європі, в Америці була доволі чисельна українська еміграція. Виїхало багато людей, і ця еміграція мала політичний характер, вона була дуже активною. Однак світ не був готовий сприйняти її пояснення, що таке Радянський Союз. І ось Рейгану судилося використати оту інформацію, яку несли українські політики на Заході. Йому судилося, власне, глибше зрозуміти проблему національних відносин у Радянському Союзі. І якщо до того політики по американських університетах, та й самі президенти якоюсь мірою перебували під впливом комуністичної пропаганди, то Рейган побачив суть Радянського Союзу. Він зрозумів, що тут є імперія і назвав цю імперію «імперією зла».
Цей його вислів швидко пішов по цілому світу. Він був дуже влучною характеристикою того, що є Радянський Союз. Отже, це не союз рівноправних народів, а це Російська імперія. Вона тримається на репресіях і безконечному приниженні людини. Це є імперія зла.
Це був новий крок у політиці. І для нас, політв’язнів, хто сидів у концтаборах і тюрмах, це був дуже обнадійливий сигнал. Ми побачили, що Захід нарешті починає боротися проти Радянського Союзу. Загострення протистояння почало збільшуватися, і якщо раніше цього загострення боялися, то тепер побачили, що Рейган сміливий чоловік і він готовий далі наступати. Гонка озброєнь розгорнулася незрівнянно сильніше, і це йшло паралельно з нарощуванням Заходом зброї проти Радянського Союзу, примушуванням Радянського Союзу включитися в цю гонку озброєнь. У Радянському Союзі 75% внутрішнього валового продукту щороку почало йти на озброєння.
Тому це президент дуже сміливий, революційний за своїм характером. Він доклав найбільше зусиль для того, щоб привести Радянський Союз на грань катастрофи. І кінець кінцем СРСР був змушений визнати, що програв змагання із Заходом. Це сталося вже при Горбачові.
Тому Рейган – це видатна особистість, видатний президент Сполучених Штатів, який зробив найбільший внесок у розвиток того світового протистояння і привів до перемоги демократичного світу над Радянським Союзом – «імперією зла», – вважає Левко Лук’яненко.
А чи багато ви знаєте про відносини президентів США з Україною - у різні часи української історії? Перевірте себе!