Чого не вистачає російській опозиції?

  • Ігор Тихоненко
Проблеми у російської опозиції все ті ж: зростаюча небезпека розколу її фракцій через ідеологічні розбіжності, нездатність як слід мобілізувати людей, навіть тих, хто вважаються її прихильниками, і відсутність належного фінансування з боку великих бізнесів і олігархів. Російським опозиційним рухам також не вистачає «мейнстрімової» медійної платформи: практично всі центральні та впливові ЗМІ є виразниками провладної ідеології.

Приблизно так в напружені дні московських протестів бачать сьогоднішні виклики російської опозиції американські політологи.

«Головна проблема, з якою стикається російська опозиція, це велике політичне середовище, що працює на владу», - вважає директор Інституту досліджень Європи, Росії та Євразії при Університеті Джорджа Вашингтона Генрі Гейл.

«Опозиції важко мобілізувати своїх прихильників частково через закони, прийняті в останнє десятиліття, які були створені для партії влади і осіб, близьких до Кремля. Бізнес знаходиться під тиском і не може фінансувати опозицію. Найбільш впливові ЗМІ представляють проурядову точку зору, а опозиціонерам дається набагато менше можливостей».

Розмірковуючи про незалежність російських чиновників і їх здатність приймати по-справжньому автономні рішення, у коментарі кореспондентові «Голосу Америки» Гейл зауважив, що протягом тривалого часу всім, хто висловлює думку, відмінну від офіційної, було відмовлено в праві керувати. На думку експерта, управлінцям з опозиційними поглядами не вдавалося займати керівні пости навіть в окремих регіонах країни, що створило враження, що опозиціонери здатні тільки говорити, а не діяти.
«Головна проблема, з якою стикається російська опозиція, це велике політичне середовище, що працює на владу».
Генрі Гейл

Тим часом заступник директора програми Росії та Євразії при Фонді Карнеґі за міжнародний мир Метью Роянські називає протестні події останніх місяців в Росії «поступовою еволюцією вимог».

На його погляд, початкове обурення з приводу фальсифікацій і порушень на грудневих і березневих виборах сьогодні переростає в конкретні претензії і вимоги змін.

«Є, однак, небезпека розколу опозиції через політичні розбіжності всередині протестного руху. Не варто забувати, що об'єднати кілька опозиційних рухів під статус-кво набагато легше, ніж досягти консенсусу щодо того, як рухатися вперед усім разом і під чиїм лідерством», - підкреслює аналітик Фонду Карнеґі в інтерв'ю «Голосу Америки».

Американські оглядачі також схильні вірити, що на тлі зростання російської економіки в останні роки владі вдавалося підтримувати відносно позитивний імідж, що, в свою чергу, негативно позначалося на здатності опозиції набрати політичну вагу.

Професор Коледжу ВМФ США Ніколас Гвоздєв вважає, що однією з головних проблем російської опозиції є беззастережне прагнення її лідерів відсторонити Володимира Путіна від влади.

Однак, як вважає Гвоздєв, такий сценарій несе в собі безліч небезпек.

«Якщо пригадати динаміку розвитку революційних подій в Єгипті», - пояснює він в бесіді з кореспондентом «Голосу Америки», - «то стане очевидним, що первинні вимоги протестувальників можуть бути легко зметені згодом. Тепер єгиптяни вибирають між поплічником колишнього президента Мубарака і представником "Братів-мусульман". Як відомо, варіант ліберального кандидата на пост президента більше не існує».

Тим часом Генрі Гейл, розмірковуючи про гіпотетичні зміни в російській політичній еліті, зауважив, що в останні кілька місяців Кремль усвідомив, що йому все-таки доведеться враховувати думки людей, що вийшли на масові протести у великих містах Росії. Хоча, на думку професора Університету Джорджа Вашингтона, очікувати відродження реальної політичної альтернативи діючої влади найближчим часом не варто.

«Ці зміни привели до того, що лідери опозиції стали частіше з'являтися на телебаченні. В цілому ж фундаментальні основи системи залишаються без змін – це йде не на користь прихильників антикремлівської руху. Зміни в законодавстві про вибори губернатора, наприклад, сформульовані таким чином, що реальна опозиція, швидше за все, не пройде», - підсумував Генрі Гейл.