Про участь в акції заявили три опозиційні сили – «Батьківщина», УДАР і «Свобода». Лідер партії УДАР Віталій Кличко, однак, наразі на протести не прибув – перебуває за кордоном. Чи на часі революція?
«Ми, як опозиція, прийняли рішення. Рішення про те, що треба йти в народ. Рішення про те, що треба вас просити вставати».
Українців кличуть на барикади. За два наступні місяці лідери опозиції об’їдуть усі обласні центри. Збиратимуть народні віче з вимогою відставки президента.
Говорить голова фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк:
«Змінити в країні ми можемо щось тільки тоді, коли на шляху розвитку країни буде прибраний один з основних бар’єрів, які сьогодні не дають можливості розвиватися Україні. Це персонально президент Янукович».
Your browser doesn’t support HTML5
Чи матимуть протести в Україні масовий характер?
Перший мітинг, що відбувся у Вінниці в четвер, зібрав близько п’яти тисяч учасників. Далі за маршрутом – Ужгород і Львів. Як каже Яценюк, люди на вулиці – це сьогодні єдиний реальний важіль впливу на владу:
«Чого боїться будь-який режим, у тому числі й режим Януковича? В першу чергу він боїться людей. Люди на вулицях, люди, які борються за свої громадянські, політичні, економічні права, люди, які не мають страху, люди, які йдуть вперед – вони можуть зупинити будь-який режим».
Тим часом прихильники влади – і навіть багато хто з її противників – називає оголошений «весняний наступ» фальстартом.
Колишній «польовий командир» помаранчевого Майдану, народний депутат 6-го скликання Тарас Стецьків каже, що самого лише гасла імпічменту замало, аби підняти людей:
«З власного досвіду я можу сказати, що перш ніж проголошувати такі пафосні гасла, як «народне повстання», їх треба належним чином готувати. Тим більше ніхто і ніде не оголошує публічно дату початку народного повстання. Це все виглядає спонтанно і несерйозно».
Скептично налаштовані і соціологи. Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто каже:
«Люди поки що не готові брати участь у таких акціях протесту».
Як засвідчило березневе опитування, майже 60% громадян кажуть, що на мітинги ні ногою. Таких скептиків зараз удвічі більше, порівняно з 2004-м: розчарувалися після невдач і зрад Помаранчевої революції. Водночас майже третина українців все-таки готові протестувати. Причому, як визнають соціологи, настрої серед нинішніх протестувальників радикальні. Та хоч би як там було – соціологічна наука поки що не вміє передбачати революції. У тому ж таки 2004-ому ніхто не прогнозував народного вибуху.
Змінити в країні ми можемо щось тільки тоді, коли на шляху розвитку країни буде прибраний один з основних бар’єрів, які сьогодні не дають можливості розвиватися Україні. Це персонально президент Янукович.
Арсеній Яценюк
Що соціологія констатує з упевненістю – так це нинішню кризу довіри. Тотальну – і до влади, і до опозиції, каже Паніотто:
«Лідерам опозиції теж поки що не дуже довіряють. І через це мені здається, що ймовірність того, що може виникнути щось аналогічне 2004-ому, поки що невелика».
Проте Яценюк невтішним прогнозам не вірить:
«Так само розповідали нам перед парламентськими виборами про те, що українці не підтримують опозицію, про те, що українці не підуть на вибори, про те, що опозиція не отримає відповідної кількості місць. А все сталося зовсім навпаки. Тому ми будемо робити все для того, щоб люди вийшли. І я думаю, що з перших акцій ми побачимо, чи люди готові виходити на мітинги і демонстрації».
А Стецьків як «профі» радить: якщо вже взялися піднімати людей – не відступати:
«Раз уже опозиція з таким запізненням оголосила про похід в народ, то треба робити все можливе, щоб ці віча, які будуть збиратися в областях, були якомога більш чисельними і щоб акція, яка запланована на 18 травня, була масовою. Якщо станеться така ситуація, що лідери опозиції збирають мітинги по 2-3 тисячі чоловік, це буде дискредитація ідеї, це буде бити по самій опозиції».
