Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Про американців як «найтовстішу націю», здається, не жартував лише лінивий. Проблема ожиріння на національному рівні дійсно серйозна, але при цьому 51% дорослих у США принаймні дві з половиною години на тиждень займаються вправами помірної інтенсивності, а 31% - присвячує цьому п’ять годин на тиждень.
Жителі Вашингтона, як і більшості великих міст, іще більш athletic, тобто спортивні. Більше того, за статистикою, з-серед усіх американських міст саме столиця - друга у рейтингу за фізичною активністю її жителів (на першому місці - Міннеаполіс, на третьому - Сан-Франциско, далі Сіетл і Сан-Хосе).
Зрозуміло, що на стан здоров'я впливає безліч факторів, включаючи доступ до системи охорони здоров'я, якість їжі та води, екологія, заможність населення. Але спосіб життя також грає ключову роль, і вашингтонці це дуже добре розуміють.
Дослідження свідчить, що у 2017 році жителі Вашингтона мають більше, ніж у решті країни аеробних та силових навантажень, більше їздять на велосипеді, а не на машинах, грають у теніс, плавають у басейнах, гуляють у парках із собаками, а також вони їдять більше продуктів із фермерських ринків. Тож загалом жителі міста можуть похизуватись більш гарним станом здоров'я.
Бігуни на пробіжці біля Капітолію, футболісти-любителі на галявині перед Білим домом – ось моє перше враження від міста.
Десятки студій з йоги, куди після роботи поспішають дівчата із гумовими килимками у руках, масове захоплення велотренажерами та танцювальними уроками із поєднанням балетних па, - ось модні тренди в Америці.Я спробувала чимало.
Бігати я не фанат із дитинства, але, дочекавшись весни, пішла випробовувати новенькі кросівки. Пішло добре, та щастя тривало не довго. Комфортні +15-25 у квітні швидко змінились на задуху, що стало просто неможливо гуляти, не те що бігати!
Не рятує навіть пізній вечір. Люди, які все ж знаходять у собі сили на такі подвиги, - герої в моїх очах. Як і ті, що бігають іще затемна, у нелюдську рань. А я якось побачила дівчину, яка бігала по тротуарах опівдні, у +40 за Цельсієм. Не уявляю, як це можливо за вологого вашингтонського повітря, на розпеченому асфальті і біля жвавої магістралі.
Далі я пішла на йогу. Самі заняття я полюбляю, але мене шокував стиль деяких місцевих студій. Я ж утікала від спеки на вулиці в кондиціонований комфортний зал, а отримала... знову спеку! У деяких студіях спеціально постійно підтримують температуру, близьку до +30! Чому? На моє питання тренерка пояснила, що, начебто, це корисно, бо із потом виводяться токсини.
Але найгірше мені було на так званій «гарячій йозі». Кілька знайомих і колег радили: розслабляє, виводить з організму багато зайвої води. Але ж це ті ж +40, що й на вулиці, тільки – навмисне – ще більш волого… Я так ніколи не пітніла. До нитки мокре все тіло, волосся, одяг, рушник і навіть килимок.
І так незручно! Стоїш трикутничком, у позі «собака мордою вниз», на підлогу спираєшся лише на долонями й пальцями ніг, й настільки слизько, що вони розїжджаються!
На хлопців на цих групах взагалі не глянеш без жалю – під ними аж калюжка набирається. Ще й дихати нема чим, бо гаряче вологе повітря, здається, можна різати.
Інший нестарнадтний вид йоги – акройога – мені сподобався більше. Це, як можна здогадатись, суміш йоги й акробатики. Yogi, тобто учасники заняття, діляться по ролях на базу (людина, що надає опору), флаєр (людина, що «літає») та помічник (допомагає початківцям втримати рівновагу).
Велотренажери, або сайкл, так тут називають заняття на них, - також виявився справою веселою! І динаміка, і рух, і під музику. Врешті, я ж на велосипеді катаюсь, і до фізичних навантажень звикла. Але ці американці – якісь роботи, не менше. Тренування настільки інтенсивне, що підтримувати ритм разом із групою, принаймні на першому занятті, просто неможливо.
Це не просто крутити педалі – це постійні прискорення, відтискання від руля, і ще під радісні вигуки невгамовної тренерки (ще й тоді вагітної!), яка в цьому шаленому темпі якось встигає крутити педалі. Особистий вердикт: важко, весело й добре спалює калорії.
Що вразило як на йозі, на сайклі та на іншому виді групових занять (спеціальна програма в одній з мереж фітнес-залів, де по 10 хвилин чергуються біг, веслування, присідання, випади, вправи з гантелями, віджимання тощо), - це темрява у залі. Освітлення дуже незначне, часто лампи люменісцентні чи просто одного кольору. Я звикла до гарно освітлених залів, тому це дуже впало в очі. Цікаво, як це допомагає займатись?
Зумба – інший масовий тренд, до України він дійшов не так давно, хоча насправді зародився у Маямі аж 17 років тому! Це мікс аеробіки й танцю, нескладні ритмічні повторювані рухи під запальні ритми. Як каже моя тренерка, передусім, зумба – це паті, а отже гарний настрій. А заразом це ефективне спалювання калорій, майже як під час бігу, однак година зумби особисто для мене набагато приємніша, ніж година бігу.
Зрештою, місто пропонує безліч способів рухатись. Спеціальні велодоріжки у парках, на набережних, розгалужена міська система прокату велосипедів. Групових занять і спортивних клубів – на всяк смак: від латиноамериканських танців (від справжніх латиноамериканців) до уроків самооборони для дівчат.
Ціни на абонементи дуже різні, в середньому $50-100 у місяць, окремі заняття можуть коштувати $10-20.
Також майже в усіх офісах та багатоквартирних будинках є безкоштовні тренажерки. Якщо «апартаментний комплекс» престижний, то і зала буде із купою нових тренажерів, аж зі стінкою для скелелазіння, а ще з басейном. У простіших будівлях – просто кімнатка з мінімально необхідним обладнанням.
І наостанок. В Америці можна і треба питати про спеціальні пропозиції, акції і безкоштовні заняття. У більшість залів можна сходити на перше пробне, але повноцінне тренування, а деякі навіть пропонують безоплатний тиждень. Часто різноманітні спорт-клуби проводять безкоштовні майтер-класи у залах і просто неба.
Тож навіть якщо у вас немає грошей на приватні уроки із тренером або великого фітнес-центру, такі «відмазки» для власної ліні у Вашингтоні точно не спрацюють.
А який спорт полюбляєте ви?
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Українці за мільйони доларів купують квартири у Маямі й отримують «грін-карти» - ексклюзив «Голосу Америки»
Your browser doesn’t support HTML5
Українці за мільйони доларів купують квартири у Маямі й отримують «грін-карти» - ексклюзив «Голосу Америки»