Спеціальні потреби

«Розмір марнославства» та ще чотири «божевільні» та прекрасні тренди американського шопінгу


Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Купівля одягу для мене завжди була проблемною справою. У дитинстві, ще за Радянського Союзу, особливого вибору не було і мої найкращі наряди були пошиті мамою. Китайські пуховики, які першими, разом з турецькими джинсами, проникли через «залізну завісу», слідом за мішками Гаммі та Філом Донаг’ю, виявилися жахливої якості.

Для ринків «Петрівка» та «Володимирського» - популярного місця затоварення одягом в 90-х – я виявилася неготовою психологічно. В мене швидко замилювалися очі і те, що виглядало як несмак при першому погляді, через півгодини кружляння рядами, починало здаватися цілком нормальним. А ці мужні чоловіки та жінки, які купували свій товар, часом ризикуючи життям, а потім стояли годинами на морозі, могли мені впхнути що завгодно. Спочатку діяли лестощами - «а це ви собі на випускний в школі купуєте?» - а потім методом прямого психологічного тиску: «Це не моя спідниця завузька. Це у вас стегна заширокі!». Так я ставала власницею мишачого кольору сарафану з м’якої мішковини та чорної сукні з фатину з блискавками.

Перші магазини на Хрещатику мали вже кращий асортимент та умови для примірки, але були тоді для мене занадто дорогими, а продавчині – показово зверхніми. Я негайно розуміла, що «фейс-контроль» мені не пройти, і виходила.

Єрусалим, 1999-ий рік. Через плече в мене не автомат, а новий наплічник, яким я тоді дуже пишалася. Ансамбль доповнює майка з ринку «Петрівка» та пошита мамою спідниця.
Єрусалим, 1999-ий рік. Через плече в мене не автомат, а новий наплічник, яким я тоді дуже пишалася. Ансамбль доповнює майка з ринку «Петрівка» та пошита мамою спідниця.

Крамниці одягу за кордоном – переважно в Європі – мені подобалися, але потрапляла я туди рідко - лише, коли їздила у журналістські відрядження. Отже мій гардероб поповнювався дуже повільно. Церемонія вручення Нобелівської премії в Стокгольмі – новий светр. Ізраїльтяни обрали прем’єр-міністром Егуда Барака, а я купила оригінальну торбу і штани. Історія про безкоштовну пересадку серця українцю у лікарні в Польщі – демісезонне пальто.

Під час першого приїзду в США я була в захопленні від молів: одяг різноманітний, гарний, дешевий. Джинсова спідниця за 4 долари? Светр за 16? За свій перший шопінг, я практично подвоїла свій гардероб.

З того часу сектор продажу одягу в Україні трансформувався, в США та в інших країнах з’явилися новаторські підходи, а я … розчарувалася в молах.

Потомак Мол в Вірджинії.
Потомак Мол в Вірджинії.

Нижче – деякі мої спостереження за новими трендами продажу одягу в США. Усе базується на моєму досвіді 13-ти років проживання в чотирьох американських штатах, підкріпленому результатами досліджень.

Список не є виключним та винятковим для США – деякі з цих трендів тією чи іншою мірою присутні і в Україні.

Розмір – справа умовна

Виробники одягу багатьох брендів, що продаються на американському ринку, занижують розмір, аби клієнтки почувалися краще і купували їхні речі. Це називається «розмір марнославства» (vanity sizing). Розмір 8 в 1995-му дорівнював сьогоднішньому 6-му, в 1970 – другому, а в 1958-му – нульовому! До того ж розміри різняться між брендами. В крамницях H&M, Zara та Ann Taylor жінки 8-го розміру набагато стрункіші від тих, хто купує той же розмір в Calvin Klein та Guess. Я особисто ношу речі від нульового до восьмого розміру, залежно від крамниці та року покупки.

Виробники одягу багатьох брендів, що продаються на американському ринку, занижують розмір, аби клієнтки почувалися краще і купували їхні речі

З іншого боку, в США деякі бренди пропонують одяг, який буде пошитий саме на твою фігуру, як от фірми чоловічого одягу Indochino та Black Lapel.

Новий популярний тренд – підписка на одяг

У США набуває популярності підписка на одяг. Наприклад, компанія Le Tote, яка мене переслідує в усіх мережах з наполегливістю маніяка, пропонує наступну модель. За 49 доларів в місяць стиліст формує два наряди і відсилає клієнтові, базуючись на інформації про стиль (для цього треба пройти тест). Поносила – відсилаєш назад. Якщо щось дуже сподобалося, цю річ можна залишити, і компанія зніміть ціну за неї з твоєї картки. Речі можна обирати онлайн і самій. Одяг не треба прати чи здавати в хімчистку, а доставка безкоштовна.

Окрім очевидного – платити гроші і не поповнювати гардероб – мене в цій схемі зупиняє необхідність весь час бігати на пошту. Але із задоволенням віддамся в руки стиліста, бо сама куплю ще одні сірі брюки та светрик а-ля «морячка».

Етика виробництва одягу та взуття стає такою ж важливою, як і естетика

Покупці почали звертати дедалі більше уваги не лише на якість, зовнішній вигляд та ціну, а на і те, як цей одяг виробляється. Купувати речі з використанням дитячої чи фактично рабської праці стає все менше бажаючих. Особливо голосно про це заговорили після трагедії в Бангладеш в 2013-му році, коли через обвал будинку загинуло понад тисячі працівниць текстильної галузі.

Працівниця текстильної промисловості в Бангладеш
Працівниця текстильної промисловості в Бангладеш

Суспільна кампанія за справедливу торгівлю та етичний одяг (Fair Trade and Ethical Clothing) об’єднує борців за нормальні умови праці, екологів та виробників одягу. Організація видає компаніям, одяг яких виробляється в гідних умовах, знак якості, про який вони повідомляють покупцям.

Думаю, що експортерам українського одягу теж варто зазначати, що швачки отримують зарплату вищу за ринкову, працюють восьмигодинний робочий день в гарних приміщеннях та мають відпустку по догляду за дитиною – якщо так воно і є. Доброта сьогодні в тренді і це може бути додатковим аргументом купити одяг саме цього бренду!

Американці купують дуже багато одягу

Особливість американського будинку, побудованого щонайменше в останні 20-30 років, - великі комори для одягу. Треба ж кудись складати усю свою одежину.

Згідно з даними Alliance data, 37% жінок мають 25-49 блузок, 32% - понад 25 пар взуття. Середньостатистична американська жінка сьогодні є власницею 30 повноцінних нарядів. В 30-х роках - лише дев’яти.

У США можна знайти як дуже дорогий, так і надвичайно дешевий одяг. Нові штани чи пальто тут може собі дозволити кожний. Якщо крамниці в молі задорогі, то можна пошукати в магазині "Армії порятунку" (Salvation Army) чи в Інтернеті (Graigslist) і придбати за кілька доларів чи навіть отримати безкоштовно.

Крамниця Polo, Ralph Lauren, у Вірджинії пропонує великі знижки
Крамниця Polo, Ralph Lauren, у Вірджинії пропонує великі знижки

У середньому американська родина з чотирьох осіб витрачає 1 700 доларів на одяг на рік, що становить лише 3.5% родинного бюджету. Американці регулярно носять лише 20% свого одягу, дещо залишається висіти в коморі з цінником. Я знаю, бо мені купу такого одягу передала сестра чоловіка.

До речі, обмінятися чи віддати одяг тут, принаймні в нашому колі – не в Беверлі Гілс – не вважається чимось соромним. Я так і поповнюю свій гардероб, і позбавляюся від зайвого.

Чимало з цього викидається. Щороку американці в середньому відправляють на смітник 31 кг текстилю, тобто за вагою мого собаку. Екологи б’ють на сполох, а деякі країни – як от в Африці - закривають свої ринки від західного секондхенду, бо він через низькі ціни пригнічує внутрішнє виробництво.

Для себе, аби протистояти цій тенденції, я запровадила добровільний податок. Кожен раз, коли я купую нову річ, додатково 30% ціни перераховую на потреби в Україні – на лікування пораненим, родинам без батька, тощо.

Дедалі більше одягу купують в Інтернеті

Чимала частина цього купується в Інтернеті. Згідно з цим дослідженням ринку, 96% американців купують речі в Інтернеті. Зі всіх покупок, 44% складає категорія одягу, взуття та прикрас, поступаючись лише книгам, музиці та фільмам. Найбільше це робить наймолодше покоління, найменше – люди похилого віку. Причому на шопінг онлайн міленіали витрачають в середньому 6 годин в тиждень.

Дедалі більше одягу та аксесуарів американці купують онлайн
Дедалі більше одягу та аксесуарів американці купують онлайн

Я теж переважно купую речі в Інтернеті, але не через відгуки інших покупців. Набагато краще самій приміряти сукню, ніж читати думку Мері з Айови. Але в молі в мене починає боліти голова - забагато людей, світла, запахів – а за пару годин шопінгу я втомлююся більше, ніж за вісім годин на роботі. Щоправда, купивши речі в Інтернеті, як правило, я повертаю понад половину. Отже, для мене це теж – не ідеальне рішення.

І до Києва

А найбільше мені сьогодні подобається купувати одяг в Україні. Кожен раз, коли я приїжджаю в Київ, ми вже традиційно йдемо поновити мій гардероб з Тетяною Петковою, яка багато років редагувала журнал для жінок та є, на мою думку, «іконою стилю». Перевагу ми надаємо українським модельєрам. Речі з моєї останньої «літньої київської колекції» 2016-го року досі викликають купу компліментів, особливо - світло зелена сукня з квіточками.

Я в одязі українського бренду на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні, 2016-ий рік.
Я в одязі українського бренду на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні, 2016-ий рік.

А які новітні тренди - деінде - побачили Ви, що з цього Вам подобається, а що викликає роздратування та як одяг купуєте саме Ви? Ваша думка нам цікава!

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: 17-річний «лобіст»: Як старшокласник став однією з ключових осіб у просуванні проукраїнського закону в Конгресі США. Відео

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Головна виконавча редакторка Української служби Голосу Америки, журналістка. Висвітлюю політику, відносини України-США, соціальні питання, але найбільш люблю розповісти гарну людську історію. Роблю включення із місця подій, записую інтерв’ю, пишу аналітичні статті, запускаю нові проєкти. Авторка двох книг та двох документальних фільмів. 

Інше за темою

Розсилка

Відео - найголовніше

Recommended

  • Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Viber

    Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Viber

XS
SM
MD
LG