Після звільнення своїх територій Україна має отримати запрошення до НАТО, або отримати гарантії безпеки, які не будуть істотно відрізнятися від членства, інакше через постійну російську загрозу її повоєнна відбудова стане неможливою, а воєнні перемоги не матимуть великого значення, кажуть американські експерти.
З іншого боку, як наголошують деякі з них, з боку Заходу, це – не благодійність, а тверезий розрахунок. Після «геополітичних канікул», що тривали три десятиліття з часу розвалу СРСР, європейці роззброїлися настільки, що не зможуть захистити себе від воєнної загрози Росії. А українська армія є єдиною на континенті, що має доведену спроможність протистояти російській агресії. Тож підтримати Україну, і взяти на себе зобов'язання на довгострокову перспективу - в прямих інтересах Заходу, вважають вони.
Наступним важливим кроком після вигнання російських військ з території України буде те, що країни НАТО зобов’яжуться забезпечити її безпеку і, можливо, запросять Україну подати формальну заявку на членство в НАТО, вважає колишній американський генерал і шеф американської розвідки Девід Петреус.
У нещодавньому інтерв’ю німецькому державному телеканалу Deutsche Welle він сказав, що на його думку, «момент українського членства в НАТО наближається», бо Альянс надто довго був «чутливий» щодо занепокоєнь Москви щодо питання членства України, але «це не скінчилося добре».
Колишній генерал наголосив, що для повоєнного відродження України гарантії безпеки є ключовими, інакше жодні інвестиції не підуть в Україну.
«Для успіху відбудови України, успіху якогось плану Маршалла, Україна повинна мати гарантії безпеки, інакше нічого не вдасться, ви не зможете нічого відбудувати, не зможете залучати зовнішніх інвесторів, не давши їм відчуття, що безпека буде збережена», – наголошує генерал у відставці.
Пояснючи свою тезу, він звертається до попереднього досвіду США та Європи, коли Вашингтон допоміг повоєнному відродженню Європи не так грошима, як гарантіями безпеки.
«Найважливішим внеском у відбудову європейських країн після Другої світової війни насправді було не фінансування плану Маршалла, хоч це також важливо, не зрозумійте мене неправильно, але насправді це була гарантія безпеки», – сказав Девід Петреус.
Майбутнє НАТО залежить від України – Міхта
Європейці втрачають дорогоцінний час, зосереджуючись насамперед на вступі України до ЄС, замість того, щоб просувати дебати про те, як привести країну до НАТОЕндрю Міхта
Інший американський безпековий експерт, політолог Ендрю Міхта, так само наполягає, що майбутнє України в Європейському Союзі, про яке частіше згадують нині європейські лідери, не має відволікати від головного питання – членства в НАТО, бо важливо вирішити питання «безпеки, суверенітету та виживання».
«Україна є державою середнього розміру, на яку нападає ядерний сусід. Жодна інституційна реформа не змінить цю похмуру реальність. Європейці втрачають дорогоцінний час, зосереджуючись насамперед на вступі України до ЄС, замість того, щоб просувати дебати про те, як привести країну до НАТО, або принаймні як забезпечити її безпеку, якщо вона не матиме повноправного членства», – про це пише Міхта в колонці, опублікованій у Wall Street Journal.
«Допоки європейські уряди не поведуть серйозну розмову про те, який шлях вони можуть запропонувати Україні, щоб стати невід’ємною частиною оборонного периметру НАТО – якщо не самого альянсу – ми будемо говорити про другорядні питання», – твітує Міхта.
Декан Коледжу міжнародних досліджень і досліджень безпеки в Європейському центрі досліджень безпеки імені Джорджа Маршалла, що розташований у містечку Гарміш у Німеччині, каже, що і для НАТО таке обговорення потрібне, бо і його майбутнє залежить від того, що станеться в Україні.
«За кількома винятками країни-члени значно роззброїлися після закінчення холодної війни. Зараз знадобиться щонайменше десятиліття, щоб відновити видимість справжньої військової сили на континенті, – каже Міхта. – Україна, мабуть, має найсильнішу армію в Європі з випробуваними в боях солдатами та доведеною здатністю спільно діяти проти російської армії навіть без усієї необхідної зброї та обладнання».
На його думку, зосередженість Брюсселя на вступі України до ЄС все більше виглядає як спосіб уникнути вирішення жорстких питань безпеки, які постають перед Заходом.
Якщо згідно з новою «стратегічною концепцією», оприлюдненою на червневому саміті в Мадриді, Альянс повернувся до стримування та оборони, то чому б йому не об’єднати зусилля з єдиною країною, яка опинилася на передовій цієї боротьби, запитує американський експерт.
Тим більше, що такий досвід в Європі існує, і походить він якраз з країни, що тепер є серед найбільших скептиків у цьому питанні. Міхта нагадує, що у 1955 році, коли Західна Німеччина приєдналася до НАТО лише через десять років після Другої світової війн, лідерів НАТО не хвилювало питання, чи не сприятиме цей крок відчуженню Москви.
«Вони розуміли, що Німеччина має важливе значення для стримування та оборони в Європі. Така ж динаміка діє і сьогодні, коли Україна стоїть на порозі, не даючи російському загарбнику потрапити до Європи», – каже Міхта.
Україна наприкінці вересня подала офіційну заявку на прискорену процедуру вступу до НАТО. Лідери країн-членів НАТО та керівництво Альянсу не висловилися однозначно на його підтримку, хоча і повторили, що двері Альянсу залишаються відкритими для України. Деякі експерти зауважили, що в НАТО досі немає згоди щодо того, чи надавати Україні членство, особливо зараз, коли вона перебуває у стані війни з Росією вже понад сім місяців.
Деякі експерти зауважують, що перешкодою для членства України є Стаття 5 Статуту НАТО, яка вимагає від усіх членів організації стати на захист одного з них, якщо на нього було здійснено напад. Але ця стаття не діє автоматично, країни мають проголосувати з неї, і ті країни, які зараз не згодні з членством України, і після її вступу можуть не погодитися її захищати, що вже небезпечно для збереження єдності в НАТО, оскільки оборонний союз діє на основі консенсусу.
З оглдяду на ці обмеження, група експертів, колишніх посадовців різних країн НАТО під керівництвом колишнього Генсека НАТО, Андерса Фога Расмуссена, підготували альтернативнийдокумент, який під назвою Київський безпековий компакт презентували 13-го вересня, 2022 у Кєиві. А наприкінці вересня Расмуссен привіз його до Вашингтона.
Документ має юридично закріпити низку зобов’язань для країн-гарантів щодо надання Україні ресурсів для захисту від російської агресії та надати їй гарантії безпеки після звільнення Україною своїх територій від російської окупації.
