Пожежа на окупованій росіянами Запорізькій атомній станції 11 серпня призвела до нових хвилювань з приводу радіаційної безпеки не тільки в Україні, а й у багатьох сусідніх країнах. У Міненергетики України прокоментували подію як пожежу на об'єкті технічного водопостачання, а саме - однієї з градирень станції. Близько 20-ї години з неї йшов густий чорний дим.
Наразі, за офіційними даними, перевищення рівня радіації ані в Запорізькому регіоні, ані в сусідньому Дніпропетровському не зафіксовано.
Голос Америки розпитав фахівців щодо технічних нюансів роботи ЗАЕС, можливі загрози та ймовірні причини пожежі. Разом з тим дізнавались і про реакцію жителів Запорізької та Дніпропетровської областей на цю подію.
Провокативне підпалення і що таке градирня
Міський голова Енергодару Дмитро Орлов, який перебуває у Запоріжжі, але постійно тримає зв'язок зі своїм окупованим містом, розповів, що дійсно сталося займання на одній з технічних споруд ЗАЕС, а саме - градирні.
“На станції є дві градирні. Їхня мета - інтенсифікувати охолодження технічної води у ставку охолодження. Вмикають їх не постійно, а в літній період, коли необхідно знизити температуру циркуляційної води. Або тоді, коли працює велика кількість енергоблоків, багато тепла виділяється, і його треба відводити. В поточному режимі градирні взагалі не працювали, бо в останні два роки окупації Запорізька атомна станція не генерує енергію. І сама споруда собою представляє трубу специфічної форми. Всередині розташовані форсунки, щоб розбризкувати воду. Вона падає під силою тяжіння вниз, а пар виходить зверху градирні”, - розповідає Орлов.
Висота градирні більше ста метрів, тобто вище за енергоблоки. Голова Енергодару підкреслює, що фізично всередині самої градирні немає чому горіти, позаяк побудована труба з бетону та металу.
Градирні ЗАЕС розташовані на відстані близько кілометра від енергоблоків станції.
З високою ймовірністю, це чергова провокація окупантівДмитро Орлов
“Там не могло бути радіаційних наслідків. Але все вказує на те, що, з високою ймовірністю, це чергова провокація окупантів на Запорізькій атомній станції, - додав Орлов. - Ми всі знаємо, що вони такі провокації організовують не вперше. Стосовно наслідків економічного й технічного характеру, то це ми можемо тільки після деокупації ЗАЕС сказати. Але зрозуміло, що перша градирня потребуватиме більш ретельного обстеження перед її подальшою експлуатацією".
На ЗАЕС немає зони відчуження, як, наприклад, на Чорнобильській станції, де сталася аварія 1986-го року - два теплових вибухи й руйнування 4-го енергоблоку.
“ЗАЕС суттєво відрізняється від ЧАЕС, - пояснює міський голова Енергодара. - Тут немає зони відчуження. У нас в радіусі 2,5 км - санітарно-захисна зона, 30 км - це зона спостереження, там ведеться радіаційний контроль автоматизованими системами.
Градирня, на якій окупанти влаштували пожежу, розташована на території промислового майданчика.
ЗАЕС та ЧАЕС - загрози різні
Ліквідатор аварії на ЧАЕС, лікар-радіолог Запорізького обласного центру контролю й профілактики хвороб, доктор медичних наук Михайло Костенецький теж підкреслює, що влаштування Запорізької атомної станції суттєво відрізняється від Чорнобильської:
“Реакторів РВПК (реактор великої потужності канальний, - авт.), який був на ЧАЕС, більше не виготовляють. Зараз на території України, у тому числі й на ЗАЕС, використовують ВВЕР - водо-водяні енергетичні реактори. Окрім того, що вони відрізняються конструктивно, над реакторами ЗАЕС є спеціальний бетонний купол. На Чорнобильській станції такого куполу не було, тому коли вибух відбувся, одразу все назовні вилетіло. Звісно, що Запорізька станція більш захищена".
Підписуйтесь на Голос Америки Українською у WhatsApp, Viber і Telegram!
Радіолог підкреслює, що після аварії на ЧАЕС на всіх українських атомних станціях підвищили категорію захисту. Він впевнений, що справжня аварія на атомній станції не вигідна нікому, тому що постраждають всі, в тому числі й самі окупанти.
“А загалом вплив радіаційного випромінювання на організм людини особливо підступний тим, що саме випромінювання не відчувається органами чуття. Наприклад, коли стається викид якогось газу, хлору, то людина одразу відчуває. Тут же ми можемо тільки за допомогою дозиметрів зафіксувати підвищення радіації. А як випромінювання діє на людину, кожен може почитати”, - каже лікар.
Разом з тим, Костенецький запевняє, що представники влади міст та селищ поблизу атомної станції й не тільки мають бути готові до будь-яких позаштатних ситуацій, враховуючи, що вже два з половиною роки ЗАЕС під владою окупантів:
“Я впевнений, що влада готова, і навчання проводились неодноразово, як тільки росіяни захопили нашу атомну станцію. Що ж має робити населення? Отримавши сповіщення по будь-якому каналу зв'язку, максимально швидко переміститися в приміщення й закрити всі вікна - максимально герметизувати. Звісно, що у кожного має бути про всяк випадок питна вода та їжа щонайменше на два дні”.
Що кажуть працівники ЗАЕС
Інженер-енергетик ЗАЕС Володимир Лірник, який більше 20 років пропрацював на станції й бачив окупацію, каже, що росіяни збройне захоплення станції не вважають захопленням.
“Я чув багато разів, як вони кажуть “ми не захопили, ми зайняли". Так чи інакше, всі розуміють, що ми ще ніколи з таким не стикалися - зі збройним захопленням стратегічного об'єкту підвищеного ризику. І ми повертаємося до того, що ризики завжди існують: по-перше, коли станцією керують некваліфіковані люди, які не мають жодного відношення до енергетики, по-друге, там всюди зберігається зброя - в мене немає жодних сумнівів, тому що я встиг це побачити на власні очі”, - розповідає Лірник.
Градирня, на якій сталася пожежа, не має відношення до небезпечних об'єктівВолодимир Лірник
Працівник атомної станції каже, що градирня, на якій сталася пожежа, не має відношення до небезпечних об'єктів, тобто самих реакторів або сховища відпрацьованого ядерного палива, позаяк градирні розташовані на проммайданчику біля ставка-охолоджувача.
Атомнику вдалося виїхати з окупованого Енергодару 4 червня 2022 року, через три місяця після захоплення Запорізької атомної станції. Володимир каже, пробирався посадками вночі до траси, де його підібрали й привезли до Запоріжжя.
“Я можу сказати тільки про те, яка техніка заїхала туди в перші дні та місяці окупації: купа бронетехніки , біля 8 одиниць; тентовані камази - 17 одиниць. Біля теплової електростанції є полігон, де періодично у них там щось горить. Ми всі знаємо, що Росія - це країна-терорист і їм байдуже на все. Тому й експертам МАГАТЕ там далеко не все показують. І факт залишається фактом: до вечора 3 березня 2022 року в світі жодного протоколу не було щодо того, як поводити себе під час силового збройного захоплення атомної станції”, - каже атомник.
Заступник керівника експлуатаційного підрозділу ЗАЕС Олександр Симонюк вважає пожежу на градирні типовою провокацією з боку окупантів.
Це типовий підпалОлександр Симонюк
“В градирні немає нічого, що могло б так просто спричинити пожежу, тим паче, ми бачили на відео, що пожежа сталася знизу. Там нічого зовсім немає, що б могло горіти. Там тільки металеві й бетонні конструкції. Це типовий підпал. Можливо покладені шини, облиті пальним. Це велика труба завдовжки у сто метрів з хорошою тягою. Тобто достатньо покласти щось невелике й підпалити, щоб горіло дуже файно. Тому ми таке й бачили”, - говорить Симонюк.
Атомник підтверджує, що градирня не пов'язана з контурами реакторів, де присутня радіоактивна речовина. Тим паче, що всі шість енергоблоків атомної станції не працюють.
Місцеві не панікують, але стежать за ситуацією
У Запоріжжі не спостерігається паніки чи масової евакуації людей. Місцева журналістка Дарина Алішевська, яка тиждень тому повернулася з маленьким сином та мамою з Польщі, куди родина евакуювались на початку війни, розказала, що виїжджали з родиною через ворожі обстріли й загрозу окупації.
“Перші дні повномасштабного вторгнення ми провели у бомбосховищі одного з навчальних закладів Запоріжжя. Тоді по місту ще не було прильотів, але ніхто не знав, чого чекати, від того було дуже страшно. Рішення виїхати ухвалили після того, як син, який від народження мав вади зору, двічі скотився зі сходів у бомбосховищі. Спочатку думали, що це необачність, аж раптом зрозуміли, що від стресу в нього погіршився зір”, - каже Дарина.
Вже в Польщі тривоги родини збільшились, коли дізнались про окупацію ЗАЕС.
“Ми буквально жили в телеграм-каналах та стрічках новин. Чекали повідомлень про те, що можна вертатися. Але ситуація ставала тільки гіршою. Найстрашніше стало, коли окупація дійшла до ЗАЕС. Ми не могли ні їсти, ні спати - тільки читали новини і плакали.
Життя матері під час війни - це постійні докори сумлінняДарина Алішевська
Їхали на 2-3 тижні. Так пройшли 2,5 роки. За кордоном увесь час здебільшого тримали два страхи - ракет та вибуху на атомній електростанції. Але навіть до страхів звикаєш. Ти не перестаєш боятися, просто більше не даєш страху тебе паралізувати. І тоді наважуєшся повернутися. Ми вдома менше як тиждень. І ось, відкриваємо новини, а там - горять градирні ЗАЕС. Життя матері під час війни - це постійні докори сумління. Їдеш - відриваєш дитину від дому, родини, країни. Вертаєшся - наражаєш на небезпеку. Правильного рішення немає. Є інтуїтивне. Я відчуваю, що попри все, наше місце зараз тут”, - ділиться жінка.
В Нікополі й Марганці Дніпропетровської області місцеві мешканці загалом спокійні, попри те, що ЗАЕС розташована на лівому березі Дніпра навпроти цих двох міст (відстань через Дніпро становить близько 10 км - ред.).
"Як людина обізнана, я не панікую. Вважаю, що немає підстав нервуватися й терміново евакуюватись. Ми всі стежимо за ситуацією, читаємо повідомлення в офіційних каналах, коментарі від влади, тому є розуміння, що ситуація, хоч неприємна з окупацією ЗАЕС, але радіаційний фон в нормі. Тому ми залишаємось вдома - нікуди не виїжджаємо. Щодо жителів як Марганця, так і Нікополя, жодного відтоку людей немає, ніхто не панікує", - говорить Альона Мухіна, голова прес-служби Нікопольської районної адміністрації, жителька Марганця.
Нагадаємо, щонайменше три рази за два з половиною роки окупації росіяни знеструмлювали Запорізьку атомну станцію. Це загрожувало її функціонуванню й безпеці. Також російські війська не раз обстрілювали, як проммайданчик, так і будівлі енергоблоків.
