Під такою назвою презентували результати свого дослідження соціологи Київського інституту проблем управління імені Горшеніна. Поставивши, щоправда, у кінці знак запитання.
На посаді президента 40% українців не проти бачити людину з судимостями. Цей факт встановило всеукраїнське опитування, проведене у лютому цього року Київським інститутом проблем управління імені Горшеніна. Дослідження не наводить рейтингів політиків, однак з’ясовує ментальні основи вибору.
Отримані дані доволі сумні. Вони, як кажуть дослідники, примушують думати про те, що Україна розвивається не за європейською моделлю, а радше за латиноамериканською. Коли нібито є атрибути демократичного суспільства, вибори відбуваються і народ голосує, однак люди не довіряють корумпованій владі і у захисті своїх прав покладаються виключно на себе.
Чи можливо в судах України добитися правди? Так звучало одне із поставлених соціологами запитань. “Ні, неможливо”, – відповіла третина опитаних. “Можливо, але це дорого коштує”, – відповіла ще майже половина.
Корупцію, судячи з даних опитування, респонденти усвідомлюють як невід’ємну частину українського ландшафту. Двом третинам українців випадало давати хабарі; 85% вважають хабарництво поширеним або дуже поширеним в Україні. І при цьому на запитання “Чи варто найближчим часом очікувати гучних антикорупційних справ та арештів високопосадовців за звинуваченням у корупції?” більшість опитаних відповідає “ні”. Саме міліцію і суди половина населення називає найбільш корумпованими структурами.
“Що можна купити в Україні за гроші?” Так сформулювали соціологи ще одне запитання. 67% українців переконані, що за гроші можна купити рішення суду. 64% вважають, що заплативши, можна звільнитись від кримінальної відповідальності. І 61% вірить, що можна купити депутатський мандат.
Судячи з даних опитування, громадяни доволі толерантні до політиків, що порушують закон. Третина готові проголосувати за кандидата, який займається підкупом виборців. А 40% опитаних не проти, щоб людина з судимостями займала посаду президента. Екс-судимий суддя, народний депутат чи міністр – також ситуація, прийнятна для більшості. Трохи менше половини опитаних згодні бачити колишнього зека навіть у ролі вчителя, чи вихователя в дитячому садку.
Щодо приватної власності населення виявляє нігілізм: більше половини опитаних не вважають її чимось недоторканним. Для українців характерне також відчуття абсолютної незахищеності. Кожному третьому випало бути потерпілим у результаті злочинних дій. Цікаво, що при цьому лише третина зверталася до міліції, тоді як чверть потерпілих вважала за краще шукати допомоги у родичів, друзів або представників кримінальних структур.
Коментуючи дані опитування, директор інституту Горшеніна Кость Бондаренко каже, що не виключає латиноамериканського шляху розвитку для України:
“Україна, якщо піде шляхом латиноамериканізації, то нічого дивного в цьому не станеться. Оці песимістичні настрої і готовність українців до латиноамериканського сценарію диктують насамперед стосунки між Кабінетом Міністрів і Секретаріатом Президента, стосунки між президентом і прем’єр-міністром. І тут відбувається розшарування на народ, який хоче законності, але мовчить, бо не бачить дійових механізмів впливу на елітні кола, і еліти, які абсолютно забули про свої передвиборчі обіцянки і поки що займаються з’ясуванням стосунків між собою”.
