Думка експертів: Росія хоче мати свободу дій в Євразії  (ВІДЕО)

У Центрі стратегічних та міжнародних досліджень у столичному Вашингтоні відбулася конференція присвячена ролі Чорноморського регіону в трансатлантичній безпеці. Експерти з США та Європи, а також урядовці Туреччини, Болгарії та Румунії обговорювали виклики безпеці в регіоні, роль НАТО, Європейського Союзу, військове та економічне співробітництво. Хоча офіційних представників України серед учасників конференції не було, про нашу країну згадували чимало.

На думку учасників, заморожені конфлікти у Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії становлять загрозу стабільності та безпеці не лише Чорноморського регіону, а і всієї Європи.

Науковець з Інституту стратегічних досліджень Стівен Бленк зазначив:

“Ви не можете мати безпечну Європу, якщо Грузія, Кавказ загалом, Молдова не є безпечними. Інший регіон, який привертає увагу, – Крим. Поки що ми бачимо підбурюючі промови в Російській Думі, візити російських політиків до Криму, виклики контролю України над Тузлою і Керчинською протокою, антиамериканську та антинатовську пропаганду. Але Кремль має всі інструменти влади, які він може використати, якщо захоче”.

Важлива складова стабільності в регіоні – енергетична безпека. Саме ситуація січня 2006 року, коли Росія погрожувала припинити поставки газу через територію України, примусила Європу звернути увагу на проблему, яку вона, на думку науковця з Інституту стратегічних та міжнародних досліджень Кіта Смита, довгий час свідомо ігнорувала:

“З Брюсселя, Риму та Парижа постійно лунали заяви, що Росія – надійний постачальник енергії. Раптом Європа звернула увагу на цю проблему тому, що загроза припинення поставок енергії до України зачепила і Європу. Коли припинення поставок енергії торкалося лише Балтійських країн, Польщі, Білорусі та України, це вважалося нормальним для Європейського Союзу”.

На думку Стівена Бленка, політична невизначеність та відсутність стабільності в регіоні є свідомою політикою Росії:

“Росія намагається заморозити ситуацію в Євразії. Вона хоче підірвати ОБСЄ, яка докладає зусиль у вирішенні конфліктів у регіоні. Росія також намагається створити ситуацію в Європі, коли досягнення стабільності є ускладненим та недосяжним”.

Мета Росії, вважає дослідник, – мати повну свободу дій в регіоні:

“Політика Росії спрямована на те, аби здобути статус імперії. Це і є одним із факторів, який рухає російську політику. Крім того, Кремль намагається отримати таку свободу дій, коли Росія буде єдиною силою, яка диктуватиме розвиток подій в регіоні”.

Частково у позиції та поведінці Кремля учасники конференції звинувачують політику Сполучених Штатів відносно Росії, яку Стівен Бленк охарактеризував, як спорадичну і базовану на персональних стосунках. Але найбільшої критиці зазнала Європа:

“Частина проблеми полягає в тому, що Європа не має спільної вичерпної енергетичної стратегії. Існує Генеральний Директорат Європейської Комісії з питань транспорту та енергетики, де працюють люди, які намагаються запровадити енергетичну політику вигідну для європейських споживачів. З іншого боку, Шредер, Ширак та Берлусконі періодично приїздили на чорноморські курорти, де вони разом із Путіним вчотирьох визначали енергетичну та економічну політику між Росією та Європою”.

Інший вагомий фактор – корумпованість місцевих еліт. Стівен Бленк вважає, що в Центрально-східній Європі існує надзвичайна корупція.

Заради досягнення стабільності в регіоні Стівен Бленк запропонував Сполученим Штатам та Європі розробити та дотримуватися єдиної та вичерпної стратегії щодо Росії. А також – мати спільну та збалансовану політику щодо її сусідів, яка включатиме посилення демократії:

“Ми маємо зрозуміти, що російська політика сама по собі не є достатньою. Наша політика по відношенню до Росії має бути збалансована рівнозначно сильною політикою в напрямку країн-сусідів Росії. Ми мусимо мати сильну українську, грузинську, балканську політику.

Прихід демократії росіяни вважають найбільшою небезпекою для їхньої стабільності. І вони праві. Посилення суверенітету та демократії в пострадянських країнах та в Східній Європі мусить бути фундаментальною засадою нашої зовнішньої політики”.