Конгресмен Смiт прогнозує ставлення МакКейна до України

читати iнтерв`ю мовою оригiналу

(переглянути iнтерв`ю можна внизу)


Республіканець Кріс Сміт – один зі старожилів Конгресу. Він представляє штат Нью-Джерсі вже протягом двадцяти восьми років. Кріс Сміт є старшим членом Комітету з закордонних справ Конгресу, а також членом підкомітетів із Африки та Глобальних питань охорони здоров`я. Він є автором кількох законопроектів, що стосуються торгівлі людьми, захисту жінок проти домашнього насилля та інших, в першу чергу в галузі захисту прав людини та охорони здоров`я. Він був головою Гельсінської комісії (або Комісії з питань безпеки та співробітництва в Європi - незалежної урядової установи США, яка співпрацює з ОБСЕ), а зараз є головним республіканцем в цій комісії. Протягом багатьох років Кріс Сміт відігравав помітну роль у захисті прав людини у колишньому Радянському Союзі, в Румунії, В’єтнамі, Китаї, Судані та на Кубі. Тепер він є одним із найактивніших членів Конгресу з питань України та Білорусі. Наша кореспондентка Тетяна Ворожко попросила конгресмена поділитися своїми думками та прогнозами щодо майбутньої політики США стосовно України у разі, якщо до влади прийде кандидат від Республіканської партії Джон МакКейн.

ТВ: Шановний пане конгресмене, чим, на Вашу думку, політика щодо України та регіону загалом, у разі якщо Президентом США стане Джон МакКейн, відрізнятиметься від тієї, яку впроваджуватиме інший потенційний президент Барак Обама?

КС: Сенатор МакКейн краще ніж хто-небудь інший розуміє цінність свободи. Він провів п’ять з половиною років в полоні у В’єтнамі. Він знає, що таке тортури та відмова в основних правах людини. Він це сам пережив, вистояв та глибоко співчуває пригнобленим людям.

Я думаю, що МакКейн буде дуже переконливим у впровадженні прав людини в Україні, розуміючи, що Україна - велика країна, яка має певні загрози від свого сусіда – Росії. Також ми муситимемо продовжувати будувати інституції права закону, вільної преси та допомагати у боротьбі з торгівлею людьми. Коли я працював над законопроектом із захисту свідків торгівлі людей, мене дуже занепокоїла кількість українських жінок та дівчат, яких купують та продають в рабство в Європі, США та інших країнах. Уряд України робить певні серйозні кроки, аби це подолати, але ми маємо робити більше. Це є пріоритетом для мене, і я вірю, що буде і для Джона МакКейна.

Коли МакКейн був обраний до Сенату, ми сиділи поруч в Комітеті із закордонних справ. Коли мова заходила про Східну Європу, Центральну Європу, Росію, Україну, то він демонстрував глибоке розуміння брутальності комуністичного режиму. Він розуміє, що з диктаторами треба розмовляти, але не загравати. Я завжди занепокоєний тим, коли люди вірять, що вони зможуть про все домовитися з деспотичними лідерами. Я сам провів всі 80-і роки, зустрічаюсь з лідерами Радянського Союзу, намагаючись добитися звільнення політв’язнів, дискутуючи із лідерам Української Комуністичної партії. Я вірю, що ми маємо бути на боці пригноблених, а не гнобителів.

Коли ми говоримо про Україну, то вона страждала достатньо. Згадаймо Голодомор, запроваджений Сталіним, де у найбільш плодючих районах світу від голодної смерті загинуло 8-10 мільйонів людей. Я вірю, що все це було сплановано. Ми маємо про це знати та розуміти, тому що певні речі просто не мають повторюватися. Я вірю, що стосунки з Україною мають зміцнюватися щодня.

ТВ: Серед американських політиків та політологів можна почути думку, що Україна та Грузія, а також деякі інші країни, які не становлять життєвого інтересу для Сполучених Штатів, можуть стати предметом переговорів та поступок у розв’язанні більш важливих для американців питань, зокрема, підтримки добрих стосунків із Росією? Що ви про це думаєте і чи можете ви спрогнозувати позицію МакКейна з цього питання?
КС: Я переконаний, що такого поняття як виправдані втрати не повинно існувати. Пам’ятаємо Ялту, коли Рузвельт та Черчилль фактично махнули рукою на Східну Європу, що дозволило Сталіну підпорядкувати великі земні простори та людей. Це була передача людей із однiєї неволі в іншу.


Я не вірю, що країни можуть бути предметом поступок – чи то мова йдеться про Україну, Грузію чи інші країни. Ми маємо підтримувати та розвивати серйозні стосунки з Росією, в тому числі шляхом прямих перегорів. Хоча Росія – велика країна, але ми не маємо права поступатися інтересами інших країн. До того ж вони не є нашими, щоб їх віддавати.

ТВ: Президент Буш є стійким прихильником надання Україні Плану дій з членства у НАТО. На Вашу думку, МакКейн наслідуватиме політику Буша в цьому питанні?

КС: Так, безсумнівно. Я сподіваюся, що МакКейн розділяє позицію, що чим швидше Україна вступить до НАТО, тим краще. Це допоможе створити кращий рівень оборони, а також допоможе посилити військову інтеграцію, досягти кращого рівня співробітництва між країнами-членами НАТО.

Звичайно, Росії це не подобається. Але коли їй подобалося будь-яке розширення НАТО? Вони мають зрозуміти, що як і раніше, НАТО є організацією, завданням якої є захист, а не агресія. Навіть під час військових iгор НАТО, які проводилися в розпал Холодної війни, розігрувалися сценарії потенційного наступу росіян. Сценарій оборони, а не наступу. І метою діяльності НАТО залишається захист інститутів демократії та свободи. Росіянам немає чого боятися розширення НАТО. Ми сподіваємося, що вони самі стануть більш демократичними, припинять переслідувати журналістів та дозволять в країні більше свободи.

ТВ: Наскільки зусилля організацій діаспори та інших, сформованих за національною ознакою, впливають на формулювання політики між США та країнами, які вони представлять.

КС: Цікаве питання. Ніхто раніше не питав. Організації діаспори та інші національні організації є критичним інструментом в інформуванні, мотивуванні та наданні пропозицій для законодавців США. Я весь час зустрічаюсь з представниками організацій діаспори. Вони – джерело інформації щодо того, що відбувається насправді в їхніх країнах, перебувають в контакті з друзями та родичами, знають мову та культуру та допомагають із наданням великого обсягу відповідної інформації політикам. Таким чином, коли ми зустрічаємося з іноземними політиками чи навіть диктаторами, ми набагато краще обізнані і можемо говорити правду з переконливістю. Я завжди уважно слухаю національні організації. Наприклад, під час роботи над законопроектом, присвяченому підтримці демократії в Білорусі, де я є основним автором, ми працювали з білоруськими організаціями. Коли ми працювали над законопроектом щодо торгівлі людьми, то ми мали внесок від багатьох національних організацій, наприклад, це нам допомогло дізнатися, що насправді відбувається в Україні. Співпраця з національними організаціями робить нас краще інформованими та дає змогу приймати правильні політичні рішення.

ТВ: Дякую.