ВСТУП: СВОЇМ ВИГЛЯДОМ ПРЕРІЇ ШТAТУ КAНЗAЗ І СТЕПИ УКРAЇНИ, ПО СУТІ, НЕ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ. У ЦЬОМУ ШТAТІ ТAКОЖ ВИРОЩУЮТЬ ОЗИМУ ПШЕНИЦЮ, ПРИВЕЗЕНУ В ДЕВ’ЯТНAДЦЯТОМУ СТОЛІТТІ ІММІГРAНТAМИ-МЕНОНІТAМИ З УКРAЇНИ. КРІМ ЦЬОГО, НAСЕЛЕННЯ СІЛЬСЬКИХ РAЙОНІВ КAНЗAСУ І УКРAЇНИ ДЕДAЛІ БІЛЬШЕ СКОРОЧУЄТЬСЯ. ПРИЧИНОЮ У ВИПAДКУ ЦЬОГО ШТAТУ Є ДЕДАЛІ ЗРОСТAЮЧA ЕФЕКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДAРСТВA, ЩО ЗМЕНШУЄ ПОТРЕБУ В РОБОЧІЙ СИЛІ. У РAМКAХ НAШОЇ СЕРІЙНОЇ ТЕЛЕПОДОРОЖІ ВЗДОВЖ ІСТОРИЧНОЇ AВТОМAГІСТРAЛІ НОМЕР П’ЯТДЕСЯТ, ЮРІЙ СAЄВИЧ ПОКAЖЕ ЗAХІДНИЙ КAНЗAС, ДЕ СІЛЬСЬКІ СПІЛЬНОТИ ПОВОЛІ ТАНУТЬ.
ІНТЕРШУМ: рух
МАНДРІВКА ШЛЯХОМ НОМЕР 50 ДОБІГАЄ СЕРЕДИНИ ТУТ, НА ЗАХОДІ КАНЗАСУ.
ІНТЕРШУМ: рух
А ДАЛІ – МАЛІ ФЕРМЕРСЬКІ СЕЛИЩА “ПШЕНИЧНОГО ПОЯСУ” АМЕРИКИ, ЩО ДЕСЯТИЛІТТЯМИ НЕВПИННО ЗАНЕПАДАЮТЬ – І ТЕНДЕНЦІЯ, СХОЖЕ, ТРИВАТИМЕ. І ВСЕ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО ПРОГРЕС У ФЕРМЕРСЬКІЙ НАУЦІ ЗМЕНШУЄ ПОТРЕБУ В РОБОЧИХ РУКАХ. А КОЛИ НЕМА РОБОТИ – БІЛЬШЕ Й БІЛЬШЕ МОЛОДІ ЗАЛИШАЄ ЗЕМЛЮ, ШУКАЮЧИ МОЖЛИВОСТІ ДЕІНДЕ. ОКРУГ КАЙОВА В КАНЗАСІ – ПРОМОВИСТИЙ ПРИКЛАД. ФЕРМЕРСЬКИЙ РАЙОН, ДЕ НА ТИСЯЧУ ДВІСТІ КВАДРАТНИХ КІЛОМЕТРІВ – МЕНШ НІЖ 3400 ЛЮДЕЙ. БОБ МОЗІР – ЧЛЕН ОКРУЖНОЇ РАДИ В ҐРІНСБУРҐУ, НАЙБІЛЬШОМУ МІСТІ В ОКРУЗІ.
Боб Мозір - член окружної рaди: “Колись тут, знаєте, було кругом багато містечок – але минулося”.
ЩОТИЖНЯ БОБ ТА ІНШІ ЧЛЕНИ ТОРГОВОЇ ПАЛАТИ ҐРІНЗБУРҐА СХОДЯТЬСЯ ОБГОВОРИТИ ГРОМАДСЬКІ СПРАВИ. ТА ОДНЕ ПИТАННЯ ПРЕВАЛЮЄ НАД УСІМА – НАСЕЛЕННЯ МІСТЕЧКА ПОВОЛІ ТАНЕ, І В НЬОМУ МЕНШАЄ КРАМНИЦЬ.
ІНТЕРШУМ: рух
Боб Мозір - член окружної рaди: “Колись ми мали два продовольчих магазини, а нині лиш один, the Dillin Store. Було три крамниці одягу – тепер жодної. Був магазин взуття. Було чотири дилерські автомобільні контори – зараз одна”.
ЦЮ ДИЛЕРСЬКУ КОНТОРУ ТРИМАЄ ЕСТЕР ШАНКС З РОДИНОЮ.
Естер Шенк – дилер: “Тут нема виробництва. І нема роботи – хіба що сімейний бізнес, от як наш”.
Стен Ейдолф – перукaр: “Але маленькому містечку годі змагатися з більшими”.
СТЕН ЕЙДОЛФ 50 РОКІВ СТРИЖЕ ВОЛОССЯ В КАЙОВІ.
Стен Ейдолф – перукaр: “Тут було сім перукарів у цьому округу, як я сюди приїхав, і ми всі не сиділи без діла. Тепер один лишився. Певно, це найбільша зміна, яку я бачив”.
Боб Мозір - член окружної рaди: “Це впливає на життя людей, бо, знаєте, вони мусять їхати 30-45 миль, щоб купити те, чого не можуть купити тут. Тут не купиш електроприлади, не купиш холодильник, не купиш електричну плиту, пральну машину чи сушарку. Всього цього більше не дістати в нашому містечку”.
ТА НАЙБІЛЬША ВТРАТА КІЙОВИ – ЦЕ ПОСТІЙНА ВТРАТА МОЛОДІ. ШКОЛИ ЗА ДВАДЦЯТЬ РОКІВ СПОРОЖНІЛИ ТУТ НА ТРЕТИНУ, І ШКОЛЯРІВ І ДАЛІ МЕНШАЄ. БОБ МОЗІР, ЩО СЛУЖИВ КОЛИСЬ УПРАВЛЯЮЧИМ ШКОЛАМИ КАЙОВИ, НИНІ ШУКАЄ НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ В ОКРУЗІ.
Боб Мозір - член окружної рaди: “Ми говорили багато про що – про те, щоб привабити молочарні продукцією, яку тут виробляють, і говорили про побудову заводу етилового спирту. Нам здається, що буде попит на більш чисте паливо, і ми утилізуємо кукурудзу та зерно, які вирощують тут…”
ІНТЕРШУМ:
ТА НАВІТЬ МЕР МІСТЕЧКА БЕТТІ ГАМІЛЬТОН ВИЗНАЄ – ПЕРСПЕКТИВ НЕБАГАТО.
Мер Бетті Гaмільтон: “Таке враження, наче ми пробуєм, пробуєм, пробуємо щось зробити і таке враження, що нічого нам не вдається, і успіхи зовсім маленькі. Та мені здається, всі так думають, що має прийти якийсь великий успіх, щоб ми могли собі думати -- ага, справу зрушено з місця. Але воно так не буде”.
