Семирічного Артема Савельєва повернуто із США на батьківщину. Впродовж десятигодинного рейсу до Москви він був сам на літаку. Російські представники відносять це до порушень прав дитини.
Лінда Остін є однією з небагатьох людей, особисто знайомих із родиною, яка опинилась в центрі міжнародного скандалу і каже, що «вони попросту дуже добрі люди»:
«Я ніколи не чула, щоби вони навіть підвищували голос на цього хлопчика. Вони не образять навіть собаки – не те що дитину! Те, що про них говорять не може бути правдою, вони - чудові люди!»
Водночас не існує документів, які підтверджували б, що Артем (перейменований в Америці на Джастина) ходив до школи. Представники штату зайнялись вивченням цього питання. Ще один хлопчик в родині Гансен на ім’я Лоґан також не зареєстрований в школі.
В листі, з яким Торі Генсен відправила усиновленого хлопчика до Москви, сказано, що він вибухав люттю. Але рішення відправити Артема на батьківщину прийняла бабуся.
Лінда Остін каже:
«Вона вжила усіх заходів і зробила все можливе, щоби дитина приїхала безпечно і нормально. Вона не просто запхала його в літак - вона би цього ніколи не зробила».
Як стало відомо, бабуся Ненсі Генсен зв’язалась електронною поштою з російським юристом за місяць до повернення Артема з запитанням, як скасувати усиновлення:
Юрист Каріна Краснова пояснює:
«Їх відносини з усиновленим хлопчиком зайшли в глухий кут. Коли ця жінка натрапила на великі проблеми, ніхто не простягнув їй руки допомоги. Як я розумію, повернення дитини було кроком відчаю».
Кілька російських родин подали прохання на усиновлення Артема. Посол США в Росії Джон Бейрл
зазначає, що це допустимо:
«Як тільки він ступив на американську землю після усиновлення, він став громадянином США. Тепер, коли він в Росії, він лишається американським громадянином.... Нашим завданням є подбати, щоби Джастин-Артем потрапив в добрі руки і мав шанс залишити цю історію позаду і перейти до нормального життя».
Агентство по усиновленню висилає своїх представників на зустріч з місцевим шерифом. Результатів цих перевірок чекають сотні потенційних родин, які сподіваються, що історія не стане на перешкоді їх надіям усиновити дітей.
Сю Ґейнор із організації «Родини за усиновлення із Росії і України» говорить:
«Не можна применшувати трагічність усіх цих обставин, але не хотілося б прирікати тисячі дітей на багаторічне існування в сиротинцях, коли вони могли би мати люблячі родини тут в Америці або інших країнах».
