Нестача працівників, не єдина проблема американських фермерів. За останні тридцять років в країні вдвічі скоротилась кількість бджолиних колоній. Це не лише спричиняє підвищення цін на мед. За оцінками експертів, щороку бджоли приносять економіці Сполучених Штатів понад 15 мільярдів доларів, як запилювачі квіткових рослин. Науковці пояснють вимирання бджіл різними причинами. Одна з них, використання мінеральних добрив у сільському господарстві. Так, учені у штаті Іллінойс встановили, від котрого саме хімікату зникають комахи, і яким чином він потрапляє в їх організм.
Теренс Інграм називає себе натуралістом. Він каже:
«Послухайте птахів навколо».
Однак Теренс каже, що найкраще зливається з природою через бджіл:
«Я обожнюю бджолярство, це найбільше Господнє чудо».
З 1954 року Теренс виростив десятки тисяч бджіл на пасіці біля своєї хати в містечку Еппл Рівер, що у штаті Іллінойс. Він розповідає:
«Якось у нас одночасно було 250 вуликів. Ми продавали по п’ять-шість тонн меду на рік».
Але тепер об’єми значно впали. Він накачує десь чотири тонни.
І це не тому що, сімдесятитрирічний Теренс втомився, а тому, що бджіл стає все менше. Він каже, що через надмірне використання сусідніми фермерами гербіцидів та пестицидів. Поступове скорочення колоній бджіл почалось ще у 1996 році, каже він:
«Кожні три тижні того літа, вони обприскували посіви з літака. До кінця року, у мене не залишилось жодного із 250 вуликів».
Це явище привернуло увагу дослідників, поміж яких Крістіан Крапкі, професор ентимології Університету Пердю:
«Подібні дослідження були проведені в Європі. Ми почали глибше вивчати, по-перше, від чого гинуть бджоли, а по-друге – як ці хімікати потрапляють в організм комах».
У своєму дослідженні команда Крапкі зосередилась на використанні неонекотіноідів – хімікату, який додається безпосередньо до насіння у процесі засівання.
«В організмах мертвих бджіл – каже професор Крапкі – ми завжди знаходили два компоненти: клотіанідін та тіаметоксам. Ці пестициди додаються до насіння кукурудзи. Таким чином, бджоли, попадаючи під вихлопи сівача, який містить оброблене пестицидом насіння, заражаються хімікатом та гинуть. Вони попадаються під потоки отрутного тальку, яким обробляють насіння».
Приблизно тридцять років тому у Сполучених Штатах було близько чотирьох мільйонів пасік. Сьогодні залишилось менше двох мільйонів. Науковці кажуть, що зупинити вимирання бджіл можна, відмовившись від хімікатів у сільському господарстві.
Говорить професор ентимології Крістіан Крапкі:
«Чи можемо ми обійтися без використання неонікотіноїдів для вирощення зернових? Думаю, можемо. У нас є дані, які підтверджують це».
У грудні цього року Європейський Союз планує заборонити використання певних видів пестицидів, які, за словами науковців, вбивають бджіл. Щоправда, США до такого кроку вдаватися не збираються. А для таких бджолярів, як Теренс Інграм, наслідки надмірного використання пестицидів є незворотними:
«Багато моїх колег просто залишили бізнес. Просто пішли, тому що не можуть працювати».
Щоправда, Теренс йти на пенсію не збирається. Його пристрасть до бджіл така ж сильна, як і понад шістдесят років тому, коли він почав доглядати за своєю першою пасікою.
Теренс Інграм називає себе натуралістом. Він каже:
«Послухайте птахів навколо».
Однак Теренс каже, що найкраще зливається з природою через бджіл:
«Я обожнюю бджолярство, це найбільше Господнє чудо».
З 1954 року Теренс виростив десятки тисяч бджіл на пасіці біля своєї хати в містечку Еппл Рівер, що у штаті Іллінойс. Він розповідає:
«Якось у нас одночасно було 250 вуликів. Ми продавали по п’ять-шість тонн меду на рік».
Але тепер об’єми значно впали. Він накачує десь чотири тонни.
І це не тому що, сімдесятитрирічний Теренс втомився, а тому, що бджіл стає все менше. Він каже, що через надмірне використання сусідніми фермерами гербіцидів та пестицидів. Поступове скорочення колоній бджіл почалось ще у 1996 році, каже він:
«Кожні три тижні того літа, вони обприскували посіви з літака. До кінця року, у мене не залишилось жодного із 250 вуликів».
Це явище привернуло увагу дослідників, поміж яких Крістіан Крапкі, професор ентимології Університету Пердю:
«Подібні дослідження були проведені в Європі. Ми почали глибше вивчати, по-перше, від чого гинуть бджоли, а по-друге – як ці хімікати потрапляють в організм комах».
Приблизно тридцять років тому у Сполучених Штатах було близько чотирьох мільйонів пасік. Сьогодні залишилось менше двох мільйонів. Науковці кажуть, що зупинити вимирання бджіл можна, відмовившись від хімікатів у сільському господарстві.
«В організмах мертвих бджіл – каже професор Крапкі – ми завжди знаходили два компоненти: клотіанідін та тіаметоксам. Ці пестициди додаються до насіння кукурудзи. Таким чином, бджоли, попадаючи під вихлопи сівача, який містить оброблене пестицидом насіння, заражаються хімікатом та гинуть. Вони попадаються під потоки отрутного тальку, яким обробляють насіння».
Приблизно тридцять років тому у Сполучених Штатах було близько чотирьох мільйонів пасік. Сьогодні залишилось менше двох мільйонів. Науковці кажуть, що зупинити вимирання бджіл можна, відмовившись від хімікатів у сільському господарстві.
Говорить професор ентимології Крістіан Крапкі:
«Чи можемо ми обійтися без використання неонікотіноїдів для вирощення зернових? Думаю, можемо. У нас є дані, які підтверджують це».
У грудні цього року Європейський Союз планує заборонити використання певних видів пестицидів, які, за словами науковців, вбивають бджіл. Щоправда, США до такого кроку вдаватися не збираються. А для таких бджолярів, як Теренс Інграм, наслідки надмірного використання пестицидів є незворотними:
«Багато моїх колег просто залишили бізнес. Просто пішли, тому що не можуть працювати».
Щоправда, Теренс йти на пенсію не збирається. Його пристрасть до бджіл така ж сильна, як і понад шістдесят років тому, коли він почав доглядати за своєю першою пасікою.
