Нерідко людина оволодівши якоюсь професією, розуміє, що має покликання до чогось зовсім протилежного. Герой нашої розповіді трасформувався з нейрохірурга на успішного художника кераміки. Кліф Лі – людина багатьох талантів. Професійне життя починав у нейрохірургії. Хтось з пацієнтів захоплювався художньою керамікою, про що і розповів Кліфу.
«Як тільки я доторкнувся до глини, зрозумів, що втратив почуття часу, це як медитація. Почав займатися керамікою у своїй пивниці, щодня після роботи», – розповідає Кліф.
З того часу минуло 30 років. Кераміка стала невід’ємною частиною його життя. Митець каже, що професії нейрохірурга і художника-кераміка мають багато спільних рис, хоча різниця є:
«Глина не спілкується зі мною. Немає жодної відповідальності, якщо зробиш помилку. Я можу починати ліпити все знову і знову. Для мене, це повна свобода».
Кліф виріс на Тайвані. Тож китайський керамічний посуд та інші вироби завжди оточували його у побуті. Кліф каже, що медичний вишкіл дуже згодився у створенні крихких порцелянових об’єктів. А творче натхнення черпає де може, і в першу чергу з довкілля:
«Я живу у мальовничому районі Пенсильванії. Мене дуже надихає природа – потічок, квіти, ставок. Я вважаю себе дуже щасливою людиною».
Протягом багатьох років Кліф роз’їжджав по країні, демонструючи свої роботи на виставках та ярмарках. Прорив стався, коли його керамічний глечик включили до колекції сучасного ремесла у Білому домі. Сьогодні його творчість можна побачити у престижній галереї Ренвік, що є частиною музею американського мистецтва у Вашингтоні.
«Кожних два роки галерея Ренвік виставляє на показ інноваційні речі. Ми стежимо за тенденціями, які з’являються в американському ремеслі і за митцями, які, на нашу думку, це відображають, і також людьми, які заслуговують на ширшу національну увагу. У випадку Кліфа, це найбільш вишукані роботи, які я будь-коли бачив зроблені з глини», – зазначає куратор музею Ніколас Бел.
Увагу кураторів особливо привернули роботи, покриті жовтою глазур’ю. Лі витратив кільканадцять років, допомогли і знання хімії, аби відтворити таємну суміш, яку китайці робили багато століть тому.
«Його найвідоміша кераміка, покрита імператорською жовтою глазур’ю. Її винайшли у XVI-му столітті, вона дуже рідкісна, і її важко відтворити. Колір настільки насичений, що його вживали, виключно, для імператорського двору у період династії Мін. Лі витратив 17 років на її відтворення. Після багатьох невдалих спроб, він одного дня відкрив піч, і побачив що вийшло відмінно», – розповідає Ніколас Бел.
Сам художник вважає виставку своїх робіт у столичній галереї важливим моментом у його кар’єрі:
«30 років тому я вперше потрапив у Ренвік. Тоді і подумав, хотів би мати тут свою виставку одного дня. То ж я багато працював».
Своїм успіхом митець завдячує можливостям, які відкрилися для нього в Америці:
«Якщо поставити ціль, можна досягти чого завгодно. У Сполучених Штатах я здобув свої знання, які відкрили багато можливостей для мене. Я в боргу перед цією країною».
Кліф каже, що був дуже зворушений, що з чотирьох кандидатів митецька рада Ренвік обрала саме його роботи для виставки.
