Іноземний туризм з Чорнобильській зоні потроху почав відновлюватися після значного падіння через пандемію коронавірусу минулого року. Марк Андерсон – американець філіппінського походження. У березні Марк здійснив свою дитячу мрію – побував у Чорнобильській зоні. «Коли стався Чорнобиль я був малим, але ця подія була у новинах в усьому світу. Я це досі пам’ятаю. У нас був чорно-білий телевізор, і у мене перед очима ті кадри з випуску новин про Чорнобиль. І з тих пір, як я знаю про це, я хотів побувати там. Мене цікавила радіація. Як вона змінює людей, чи викликає мутації», - розповідає він.
Потрапити до Чорнобиля Марку було нескладно. Допомогла йому в цьому українка Олена Гнесь, яка проводить екскурсії у зоні відчуження. Він знайшов Олену за допомогою її каналу про Чорнобиль на Youtube.
За словами Гнесь, цей спосіб є досить типовим для іноземних туристів. Їхня кількість у зоні відчуження кожного року зростає практично вдвічі. Наприклад, якщо у 2018-му їх було 71 тис., то у 2019-ому вже 125 тис. Винятком став минулий ковідний рік.
Показово, що іноземних туристів, які відвідують Чорнобиль, практично вдвічі більше, порівнюючи з українцями. У п’ятірці лідерів – британці (18460), поляки (10416), німці (9015), американці (6441) та чехи (4582). Кількість туристів зросла і в тому числі через значне спрощення самої процедури доступу до режимної зони.
«Купляєш туристичний квиток. Найменше за день до візиту потрібно заповнити заявку та обов'язково залишити паспортні дані. Після чого людині індивідуально видається електронний квиток, і на наступний день вже можна їхати. Група стартує зранку, повертається в Київ пізно ввечері. Програма розрахована на цілий день: місто Чорнобиль - сьогодні адміністративна столиця, зона відчуження, місто-привид Прип`ять», - розповідає Гнесь.
Марк розповідає, що саме Прип`ять його вразила найбільше. Каже, місто-привід викликало у нього моторошні відчуття. Особливо сумно було в Парку дитячих атракціонів, який ніколи так і не побачив дітей. Його планували відкрити 1 травня 1986 року. «Він мене просто добив. Я стояв там і думав про дітей, про оглядове колесо, гойдалки, машинки. Про те, що діти були би в захваті бути там зі своїми друзями та батьками. А зараз все це занедбане та покинуте», - ділиться враженнями Марк.
За словами Гнесь, іноземних туристів, які приїжджають до Чорнобиля, можна поділити на кілька категорій. Наприклад, люди більш літнього віку - її найстаршим клієнтом був 96 річний американець - бачать у зоні відчуження історичну цінність.
«Суцільне інтелектуальне задоволення працювати з літніми британцями, вони з величезною повагою ставляться до того, що сталося. Вони реально можуть стояти та плакати біля пам’ятника ліквідаторам. Вони кажуть, завдяки цим людям, мої онуки живі, - розповідає Гнесь. - З американцями інша штука, вони усьому дуже дивуються. І дуже емоційні. Є і молодь. Для них побачити Чорнобиль – це більше радіація, мутанти, зомбі, дослідження покинутих людьми місць, постапокаліптичний світ».
Гнесь дуже сподівається, що із закінченням пандемії КОВІДу, туризм у Чорнобильській зоні знову буде активно розвиватися. Сприяють цьому і численні блоги та відео, які знімають іноземні гості. Наприклад, Марк також має свій YouTube канал та створив низку відео за підсумками своєї поїздки.
«Мені було важливо поділитися тим, що трапилося 26 квітня 1986 року. Багато людей у світі чули про Чорнобиль, проте, вони практично нічого не знають про нього. Поки. Тому я зробив свій влог, аби дати людям знання про цю небезпеку та загрозу. Я дуже заохочую людей приїжджати до Чорнобиля, побачити його на власні очі, отримати цей досвід. Переконаний - кожен, так само як і я, навчиться тут чомусь».
Це була перша, проте не остання поїзда Марка до Чорнобиля. Він збирається повернутися до зони відчуження вже цього літа, аби залишитися там на нічну екскурсію.
