У Сполучених Штатах популярні кілька видів спорту, які мало цікавлять решту світу. Якщо такі ігри, як бейсбол та американський футбол загальновідомі, то диск-гольф лише набирає популярності. Ця гра – поєднання традиційного гольфу та фризбі. Це – спорт і розвага. Вона має свої правила гри та своїх ентузіастів.
Крис Войцеховські – професійний гольфіст. Він каже, що майстерне володіння ключками і м’ячем дуже згодилося йому у новій спортивній кар’єрі – грача у диск-гольф:
«Щось дуже захоплююче у тому, коли спостерігаєш за польотом диска, бачиш як він пролітає 140-150 метрів».
П’ять років тому Крис пошкодив коліно на біговій доріжці. Травма змусила його шукати себе в іншому виді спорту, і він обрав диск-гольф. Сьогодні Крис бере участь у турнірах національного рівня. Його товариш по команді Джек Фауст, колишній військовий, уже встиг навіть стати спортивною зіркою. Він розповідає, що майже 40 років тому виграв перший чемпіонат країни з диск-гольфу:
«Тоді ми просто збиралися, розмічували територію, узгоджували звідки запускати диски. Більше розважалися. Тепер все відбувається значно організованіше».
Правила гри у диск-гольф нічим не відрізняються від традиційного гольфу. Лише м’яч – це літаючий диск, що запускається із цементного, стартового майданчика, а мета – металевий кошик, оповитий ланцюгами.
Як пояснює президент турніру Майк Мугалак, ланцюг зупиняє політ диска, а кошик – це, як лунка у гольфі.
Як і у традиційному гольфі, рахується кожний запуск диску. Виграє той, хто на протязі усієї дистанції зробить найменшу кількість кидків. При цьому потрібно бути дуже обережним, адже на шляху до цілі є чимало природних перешкод, у першу чергу, дерев.
Також диски менші і важчі, ніж звичайні фризбі. Краї у них гостріші. Вони розраховані на політ на довгі, середні і короткі дистанції.
Гра у диск-гольф не є для слабаків, каже Крис. Адже крім навичок вимагає спеціальної фізичної і моральної підготовки.
«Для метання на довгу дистанцію треба докласти багато сили. Навантаження лягає, в основному, на ноги і верхню частина тіла».
Диск-гольф у США має кілька ліг: 4 аматорські, одну професійну і ще одну для тих, кому поза 40. Джек Фауст пояснює:
«Сьогодні я граю з професійними молодими гравцями. Від мене не очікують перемоги. Це просто можливість позмагатися».
Переможці аматорського рівня отримують, переважно, лише призи у вигляді кубків, у той час як професіонали - грошові винагороди у розмірі від 2,5 тисяч доларів.
Однак турніри проводять рідко, і вижити на ці гроші не можливо. Тому Крис Войцеховські вирішив повернутися до навчання, щоби здобути професію юриста. Але від спорту відмовлятися не хоче і планує започаткувати змагання із диск-гольфу у своїй альма-матері. Джек Фауст на життя не скаржиться. Він радіє, що його улюблений спорт набирає все більшої популярності у США.
«Ми зробили потрясаючий поступ. І все ж хочеться бачити більше людей, які отримують таке ж задоволення від гри, як і я», - каже Джек.
Диск-гольф вважається «неформальним» видом спорту. Мабуть тому, що тут не обов’язково мати спеціальну екіпіровку, дороге спорядження і поле з бездоганною травою.