У литовській столиці розпочався саміт «Східного партнерства», на який прибули і українська влада, і українська опозиція. На підписання Угоди про асоціацію з ЄС ніхто вже не сподівається – вчорашнє інтерв’ю президента Віктора Януковича вбило останню надію в тих, в кого вона ще жевріла. А політики та експерти розмірковують про те, як відносини України складатимуться з рештою світу після усіх цих драматичних подій.
Європейські лідери продовжують запевняти, що двері ЄС для України залишаються відкритими, і що глибша інтеграція з Євросоюзом є вигідною для української економіки.
Говорить колишній президент Європейського парламенту Пет Кокс:
«Я сподіваюсь, що це не кінець цієї історії, і що стосується Європейського Союзу, я абсолютно не маю сумнівів, що його двері залишатимуться відчиненими для українського народу».
Українська опозиція закликає ЄС продовжити тиснути на українську владу з вимогою звільнити Юлію Тимошенко та виконати усі інші ключові вимоги підписання Угоди про асоціацію. Але політика ЄС щодо України після саміту у Вільнюсі, безперечно, зміниться.
Політолог Олексій Гарань вважає, що вона стане жорсткішою:
«Я не виключаю того, що за лаштунками переговорів будуть і певні жорсткі дії або натяки на жорсткі дії. Йдеться про можливість санкцій проти тих людей в українській владі, які безпосередньо відповідальні за ті порушення прав людини, які зривають євроінтеграцію і які фактично діють як п’ята колона Росії в середині України».
У той же час у результаті відмови президента Януковича підписувати обіцяну Угоду з ЄС фактично з’явився ще один суб’єкт зовнішньої політики – активне громадянське суспільство в Україні.
Увагу на це звертає колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко:
«Питання сьогодні в тому, що на українських майданах збираються сотні тисяч людей, які чітко і ясно говорять: наш шлях є європейським. Ми з нього не звернемо. Ми будемо йти до Європи. Тому питання не в тому, чи ми підпишемо сьогодні, чи завтра цю Угоду, чи через два місяці, чи через три місяці. Питання в тому, що суспільство сказало своє «так» європейській інтеграції. А якщо влада цього не почує – ну, так тоді вона зникне дуже швидко, як сніг на сонці».
Це розуміють і в ЄС. Ось, що говорить депутат Європейського парламенту від Німеччини Ребекка Гармс:
«У нас також є обов’язок допомогти усім цим громадянам. А їх мільйони – тих, які стабілізують країну, які борються за демократію та європейський розвиток. Ми не можемо залишити цих людей наодинці».
Одним з таких кроків підтримки Заходу, вважає Володимир Огризко, міг би бути візит державного секретаря Джона Керрі до України, який скасував його минулого тижня:
«Демарші в даному випадку ідуть стосовно влади. А ми повинні говорити про суспільство. І я собі уявляю виступ пана Керрі на Майдані, де стояло б кілька десятків тисяч людей – я думаю, це був би значно сильніший сигнал для суспільства, ніж скасування його візиту».
А також – рішучіші дії у спротиві тиску з боку Росії.
Володимир Огризко каже:
«Я думаю, що помилка і української, і європейської влади і, до речі, США полягає в тому, що жодна зі сторін не прорахувала, що буде робити Росія. Її залишили, так би мовити, поза дужками. Натомість тиск Росії виявився брутальним, не співмірним зі здоровим глуздом, не кажучи вже про міжнародне право».
Чому російська влада йде на ризик зіпсувати відносини з усім світом, заради втримання України? Аналітик московського центру Карнегі політолог Лілія Шевцова не вірить, що мова йде про захист російських ринків:
«Це не економіка, це навіть не зовнішня політика чи геополітика. Йдеться про механізм виживання президента Володимира Путіна».
І тепер, вважає Огризко, настав час розробити нову спільну політику України, ЄС та США, здатну поставити інтереси українського суспільства вище за бажання російської еліти.
Європейські лідери продовжують запевняти, що двері ЄС для України залишаються відкритими, і що глибша інтеграція з Євросоюзом є вигідною для української економіки.
Говорить колишній президент Європейського парламенту Пет Кокс:
«Я сподіваюсь, що це не кінець цієї історії, і що стосується Європейського Союзу, я абсолютно не маю сумнівів, що його двері залишатимуться відчиненими для українського народу».
Українська опозиція закликає ЄС продовжити тиснути на українську владу з вимогою звільнити Юлію Тимошенко та виконати усі інші ключові вимоги підписання Угоди про асоціацію. Але політика ЄС щодо України після саміту у Вільнюсі, безперечно, зміниться.
Політолог Олексій Гарань вважає, що вона стане жорсткішою:
«Я не виключаю того, що за лаштунками переговорів будуть і певні жорсткі дії або натяки на жорсткі дії. Йдеться про можливість санкцій проти тих людей в українській владі, які безпосередньо відповідальні за ті порушення прав людини, які зривають євроінтеграцію і які фактично діють як п’ята колона Росії в середині України».
У той же час у результаті відмови президента Януковича підписувати обіцяну Угоду з ЄС фактично з’явився ще один суб’єкт зовнішньої політики – активне громадянське суспільство в Україні.
Увагу на це звертає колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко:
«Питання сьогодні в тому, що на українських майданах збираються сотні тисяч людей, які чітко і ясно говорять: наш шлях є європейським. Ми з нього не звернемо. Ми будемо йти до Європи. Тому питання не в тому, чи ми підпишемо сьогодні, чи завтра цю Угоду, чи через два місяці, чи через три місяці. Питання в тому, що суспільство сказало своє «так» європейській інтеграції. А якщо влада цього не почує – ну, так тоді вона зникне дуже швидко, як сніг на сонці».
Це розуміють і в ЄС. Ось, що говорить депутат Європейського парламенту від Німеччини Ребекка Гармс:
«У нас також є обов’язок допомогти усім цим громадянам. А їх мільйони – тих, які стабілізують країну, які борються за демократію та європейський розвиток. Ми не можемо залишити цих людей наодинці».
Одним з таких кроків підтримки Заходу, вважає Володимир Огризко, міг би бути візит державного секретаря Джона Керрі до України, який скасував його минулого тижня:
«Демарші в даному випадку ідуть стосовно влади. А ми повинні говорити про суспільство. І я собі уявляю виступ пана Керрі на Майдані, де стояло б кілька десятків тисяч людей – я думаю, це був би значно сильніший сигнал для суспільства, ніж скасування його візиту».
А також – рішучіші дії у спротиві тиску з боку Росії.
Володимир Огризко каже:
«Я думаю, що помилка і української, і європейської влади і, до речі, США полягає в тому, що жодна зі сторін не прорахувала, що буде робити Росія. Її залишили, так би мовити, поза дужками. Натомість тиск Росії виявився брутальним, не співмірним зі здоровим глуздом, не кажучи вже про міжнародне право».
Чому російська влада йде на ризик зіпсувати відносини з усім світом, заради втримання України? Аналітик московського центру Карнегі політолог Лілія Шевцова не вірить, що мова йде про захист російських ринків:
«Це не економіка, це навіть не зовнішня політика чи геополітика. Йдеться про механізм виживання президента Володимира Путіна».
І тепер, вважає Огризко, настав час розробити нову спільну політику України, ЄС та США, здатну поставити інтереси українського суспільства вище за бажання російської еліти.
