У першу річницю анексії Криму Росією Дім Свободи і Атлантична рада випустили спільну доповідь, присвячену ситуації з правами людини в Криму в період російської окупації. Завдання доповіді – «задокументувати погіршення ситуації з правами людини в Криму» з моменту окупації і анексії раніше автономного регіону України Російською Федерацією.
Звіт базується на інформації з українських та міжнародних ЗМІ, в тому числі з російських офіційних джерел і від українських журналістів, що працюють під прикриттям в Криму, правозахисних організацій та інтерв’ю з жителями Криму.
До анексії Криму Російською Федерацією в березні 2014 року, як наголошується в доповіді, ситуація з правами людини в Криму мало відрізнялася від того, що відбувалося по всій Україні.
«Жителі здебільшого користувалися свободою слова і зборів, у регіоні було активне громадянське суспільство, працювали численні незалежні друковані видання, телерадіомовні компанії та інтернет-ЗМІ, – вказується в документі. – Некомерційні організації (НКО) та громадські об’єднання регулярно проводили збори, мітинги і пікети щодо різних політичних, соціальних та екологічних питань. Дуже поширеними були протести проти корупції та незаконного будівництва, в яких особливо активно брали участь асоціації кримських татар».
У доповіді зазначається, що протягом усього періоду Євромайдану – масових протестів, що тривали з листопада 2013 по лютий 2014 року – ситуація суттєво не змінювалася, проте з моменту окупації і анексії Криму на початку 2014 року почалася «серія серйозних і триваючих донині порушень прав людини».
У доповіді на підставі ретельно задокументованої інформації «викривається репресивна і дискримінаційна політика Кремля» щодо етнічних і релігійних груп, які виступали проти анексії. В першу чергу це стосується громади кримських татар, незалежних голосів, що намагаються висвітлити ситуацію в Криму – журналістів, активістів громадянського суспільства та членів НКО, а також володарів українських паспортів.
«Кримські татари, яких за приблизними оцінками налічується близько 300 тисяч, після анексії зіткнулися з особливо жорстким поводженням, – вказується в доповіді. – За відмову визнати фактичний уряд лідери татар були заслані або позбавлені можливості брати участь у суспільно-політичному житті регіону. Були заборонені їхні публічні пам’ятні заходи, заглушені засоби масової інформації».
Крім того, наголошується в документі, активісти та журналісти, які намагаються стати на захист прав людини, «піддаються тортурам, залякуванням і нелегальній конфіскації майна, внаслідок чого багато з них змушені були емігрувати». Повідомляється, що деякі з них вважаються зниклими, а влада, судячи з усього, не вживає практично нічого для розслідування зникнень.
«Сьогодні наявність українського паспорта у жителя Криму прирівнюється до державної зради. Жителі регіону, які зберегли українські паспорти, фактично позбавлені політичних і громадських прав. Вони не мають доступу до соціальних служб, у тому числі охорони здоров’я, позбавлені можливості володіти власністю та офіційно влаштуватися на роботу», – стверджується в доповіді.
Великих змін зазнала сфера освіти. Із 600 шкіл у Криму не залишилося ні однієї, в якій викладання відбувалося б повністю українською мовою.
У доповіді зроблено висновок, що «окупація і анексія Криму Росією спровокувала безперервний ланцюжок порушень прав людини по всьому півострову», проте численні порушення не отримали широкого висвітлення у зв’язку з придушенням ЗМІ і активним насадженням російської точки зору, що «маскують непривабливу реальність, у якій живе населення Криму».
