Цього тижня був оприлюднений звіт Дому свободи щодо стану демократії та свобод людини у світі за 2010-ий рік. Моніторинг, який проводиться вже майже півстоліття, є надзвичайно важливим інструментом вимірювання стану свобод в країнах світу. Його результати беруть до уваги керівники США та інших країн, організації з міжнародної допомоги та законодавці.
До минулого року Україна була єдиною країною пострадянського простору, за винятком країн Балтії, яка перебувала в категорії «вільних» країн. Цього року Дім свободи відніс Україну до списку «частково вільних» країн. Виконавчий директор Дому свободи Дейвид Креймер пояснює це рішення організації таким чином:
«Ми взяли до уваги сукупність подій, які сталися в Україні після приходу Віктора Януковича до влади, – політичний тиск на громадські організації, журналістів та опозицію, як також проведення місцевих виборів у жовтні, які багато хто оцінив критично».
Крім України лише Мексика за минулий рік втратила місце в категорії «вільних країн». Креймер, який раніше займався питаннями України в Державному департаменті США, каже, що у Вашингтоні це безумовно приверне увагу.
«Ми проводимо брифінги за результатами нашого дослідження у Державному департаменті, Національній раді з безпеки, Агентстві США з міжнародного розвитку, спілкуємося з членами Конгресу. Багато хто надає велику вагу рейтингам, а також окремим звітам щодо різних країн, які будуть оприлюднені пізніше», – каже він.
Також Креймер передбачає, що такі питання, як тиск на опозицію та обмеження свободи слова, будуть порушені під час зустрічі Державного секретаря США Гілларі Клінтон та міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка під час візиту останнього до Вашингтона наступного місяця.
«Посольство США в Україні наприкінці минулого року оприлюднило заяву, де виловило занепокоєння щодо переслідування членів опозиції в Україні, – нагадав Креймер. – Але у лютому Державний секретар США особисто матиме нагоду підняти всі ці питання у розмові з українськими урядовцями».
Утім, Україна – далеко не єдина країна, де рівень демократичних свобод знижується. Фальсифіковані вибори, розгін учасників мирних протестів та арешт опозиції у Білорусі. Продовження тюремного ув’язнення Михайла Ходорковського та арешти інших лідерів опозиції в Росії. Досягнення абсолютної влади диктатором Уго Чавесом у Венесуелі, якому для прийняття рішень вже не потрібна згода парламенту. Паралізуюче владарювання наркомафії у багатьох містах Мексики, коли часом у населеному пункті може не залишитися жодного поліцейського, аби охороняти населення від злочинців. Кампанія проти Нобелівського комітету після вручення Нобелівської премії миру китайському дисиденту, що проводилася урядом Китаю.
«Свобода у світі занепадає вже п’ятий рік поспіль, – говорить директор з дослідження Дому свободи Арч Паддингтон. – Вперше в історії нашого моніторингу, який ми ведемо з 1972-го року, ми фіксуємо, що свобода у світі занепадає протягом такого тривалого періоду».
Чому так? В кожній країні є власні внутрішні причини, але один з керівників організації «Вахта прав людини» Том Маліновські бачить і спільні риси:
«Я думаю, що демократія та свободи занепали у багатьох регіонах світу частково через те, що вони зробили серйозний поступ у попередній період. Сьогоднішні події є реакцією авторитарних правителів на поступ свободи минулих років».
Світова фінансова криза також негативно відбилася на розвиткові демократії. Для багатьох людей у світі американська модель – демократія та вільний ринок – стала здаватися не такою вже і привабливою. Заговорили про альтернативи, зокрема – китайську модель, в якій частково вільна економіка поєднується з авторитарною моделлю управління.
Утім, Маліновські каже, що китайська модель навряд чи є прикладом для наслідування:
«Ця модель не є стабільною, не може існувати довго. Щороку у Китаї проходить близько ста тисяч протестів, про які більшість людей нічого не знає, тому що преса контрольована. Політична ситуація у Китаї не є такою стабільною, як того хотілося б його лідерам. І зараз багато представників китайської еліти висловлюють занепокоєння, що їхня політично закрита система може довго не проіснувати».
