«Я запрошую пані Меркель і пана Саркозі відвідати Бучу й побачити, до чого за 14 років призвела політика поступок Росії», - заявив український президент Володимир Зеленський 3 квітня, коли відступ російських військ з під Києва розкрив світові жахи того, що відбувалося там впродовж кількох тижнів окупації.
Ми не звинувачуємо Захід... Ми маємо право говорити про нерішучість. Про те, яким був шлях до такої Бучі...Володимир Зеленський
Тіла вбитих українців зі зв’язаними руками, а також руйнування Харкова, Чернігова, спустошення Маріуполя і ще навіть неназваних українських містечок і сіл та удари російських крилатих ракет по багатьох містах України виглядають як вирок для європейських лідерів, які десятиліттями йшли на компроміс з російським правителем Володимиром Путіним.
Особливий тягар впав на Анґелу Меркель, яка очолювала Німеччину - найбільшу країну Західної Європи з листопада 2005 року до грудня 2021.
Запросивши її і колишнього французького президента Ніколя Саркозі стати свідками страшних наслідків російської агресії, Зеленський нагадав, що 14 років тому (2-4 квітня 2008 р.) вони брали участь в Бухарестському саміті НАТО, де лідери країн альянсу вирішили відкласти на невизначене майбутнє вступ України, а також Грузії.
Саме Німеччині і Франції не раз закидали, що зокрема ті дві найбільші країни НАТО на європейському континенті фактично не допустили початку процесу вступу України в альянс.
Українські політики і чимало коментаторів вважають, що членство в НАТО забезпечило б Україні захист від російської агресії, як у випадку країн Балтії та інших держав Східної Європи.
«Ми не звинувачуємо Захід. Ми не звинувачуємо нікого, крім конкретних російських військових, які скоїли це проти наших людей. Окрім ще тих, хто віддавав їм накази», - зауважив Зеленський.
Але наголосив: «Ми маємо право говорити про нерішучість. Про те, яким був шлях до такої Бучі, до такого Гостомеля, до такого Харкова, до такого Маріуполя».
Це політика Німеччини довела до того, що Росія зараз має силу, що коріниться в монополії на постачання сировин.Матеуш Моравецький
У відповідь на докори Зеленського речниця Меркель переповіла агентству Deutschen Presse-Agentur, що колишня канцлерка підтримує міжнародні намагання зупинити російська агресивну війну проти України і далі вважає свою позицію на саміті 2008 року правильною.
Меркель і газ
Після спалаху теперішньої російської війни проти України під критичними поглядами опинилися й інші засадничі аспекти зовнішньої політики Німеччини, які полягали в тому, що економічна співпраця з Москвою зробить Росію благополучнішою, а отже і демократичнішою та ліберальнішою.
«Пані канцлер мовчить від початку війни. Тим часом це політика Німеччини довела до того, що Росія зараз має силу, що коріниться в монополії на постачання сировин», - дошкульно заявив 4 квітня польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький.
Ще до появи страшних фотографій з Бучі британська газета Times нагадала читачам, що саме «Меркель рік за роком наголошувала, що це нормально - бути залежними від російського газу…»
Газета вважає, що Анґела Меркель доводила, що «автократа Путіна можна тримати під контролем, конструктивно критикувати і стримувати, якщо діяти обережно».
«Це була епохальна помилка, один з найгірших геополітичних прорахунків з часів Другої Світової війни. Ультра цинічний Путін ледь міг повірити в те, як йому пощастило», - йдеться в статті.
Наступник Меркель на канцлерський посаді Олаф Шольц був змушений різко переглядати політику Берліна щодо Москви.
Проект Північний Потік-2, схвалений Анґелою Меркель, був заморожений рішенням уряду Шольца 22 лютого, коли Росія оголосила визнання незалежності ДНР/ЛНР - приблизно за добу до початку відкритого вторгнення Росії в Україну.
Але російська війна не зупинила потік газу в Німеччину та інші країни Європи.
Олаф Шольц змушений був визнати, що результатом багаторічної політики Берліна стала повна залежність країни від російських енергоносіїв.
Ми пам’ятаємо хиткі домовленості 2014 року, які не дали Україні тривкої безпеки. Путін просто повернувся, щоб урвати ще більше.Ліз Трасс
Нещодавно Німеччина оголосила наміри припинити використання російської нафти і газу до середини 2024 року.
А наразі Шольц повторює застереження, що негайна відмова від російських енергоносіїв неможлива, бо призвела б до економічної рецесії не лише в Німеччині, але й взагалі у Європі.
Не повторити помилок 2014
На тлі дискусій про дипломатичні шляхи припинення війни увагу привертають до ролі Німеччини та Франції у так званому Мінському мирному процесі, який напівзаморозив, але так ніколи і не зупинив війну на Донбасі.
«Ми пам’ятаємо хиткі домовленості 2014 року, які не дали Україні тривкої безпеки. Путін просто повернувся, щоб урвати ще більше», - заявила наприкінці березня очільниця британського міністерства закордонних справ Елізабет Трасс.
Британський прем’єр-міністр Борис Джонсон тепер вважає за потрібне наголошувати, що про скасування запроваджених щодо Росії економічних санкції можна буде вести мову не просто, коли Москва припинить активні бойові дії в Україні, а тоді, коли російські війська будуть повністю виведені з української території.
Президент Еммануель Макрон тримає канали з Путіним відкритими за повною погодженістю й скоординовано з президентом Зеленським.Жерар Аро
Польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький навіть поставив під сумнів дипломатичні зусилля теперішнього президента Франції.
«Пане президенте Макрон, скільки разів ви вели переговори з Путіним? Що ви досягли? Зі злочинцями не ведуть дискусій чи переговорів. Зі злочинцями треба боротися. Ніхто не вів переговорів з Гітлером. Чи ви вели б переговори з Гітлером? Чи ви вели б переговори зі Сталіним? Чи ви вели б переговори з Пол Потом?», - емоційно заявив польський урядовець.
Французький дипломат Жерар Аро, колишній посол Франції в ООН у відповідь на це зауважив через Твіттер, що «президент Еммануель Макрон тримає канали з Путіним відкритими за повною погодженістю й скоординовано з президентом Зеленським».
«Саме Україні, а не якійсь іншій держави вирішувати, чи вести переговори з Росією, чи ні», - написав Жерар Аро і окремо зауважив, що з огляду на те, як різні держави намагалися давати раду гітлерівській Німеччині, «жодна країна не може повчати іншу. Британська, французька і польська дипломатії були однаково катастрофічними, а американської просто не було».
