Великий Каньйон, що простягається через штати Аризона та Колорадо, інколи називають одним з семи чудес світу. Щороку парк відвідує п’ять мільйонів туристів з усього світу. Своїй славі каньйон завдячує чисельним художникам та фотографам, які ще до поширення телебачення передавали красу його природи. Для художників каньйон завжди був і залишається предметом натхнення.
Південна частина Великого Каньйону – улюблене місце Лінди Ґловер Ґуч. Все починається з кількох мазків. Відтак, мало-помалу, картина набирає відчутного обрису.
Тисячі туристів приходять сюди щодня в надії «вхопити» красу цього унікального місця.
Лінда могла би залишися у своїй майстерні і малювати з фотографії. Однак це не те саме, – каже вона:
«Це колосальна різниця. Тут відчуваєш атмосферу, дихаєш цим повітрям. Навіть найкращі фотографії не передають того відчуття, яке присутнє тут».
Художники називають цей метод «пленером», коли картини малюються на відкритому повітрі і передають усе багатство змін кольору, зумовлених сонячним світлом.
Щороку митці з різних куточків країни прибувають до Великого Каньйону на запрошення керівництва парку. Вони малюють картини, які парк пізніше продає. Зібрані гроші йдуть на спорудження галереї, в якій будуть виставлені роботи сучасних майстрів.
Розповідає працівник Паркової служби Скот Крейнак:
«Не так багато людей усвідомлюють важливість мистецтва для розвитку національних парків. Саме мистецтво вперше дозволило людям побачити західні території, задовго до телебачення та Інтернету. Мистецтво відіграло велику роль у популяризації національних парків».
Роботи Лінди Ґловер Ґуч можна побачити у багатьох картинних галереях на південному заході США, як от в містечку Скотсдейл у штаті Аризона.
Її картини дуже популярні серед туристів, які закохалися у пустельний ландшафт і хочуть мати щось на згадку.
Сама ж художниця каже, що каньйон уже став частиною її життя:
«Я хочу, щоб сонце освітило ось це місце… воно там буде можливо годину а той менше. Зараз за дуже яскраво».
Написання невеличкої картини забирає весь день. Однак Лінда не відчуває часу. Їй тут подобається:
«Словами цього не передати. Це надзвичайно гарне місце, але водночас складне для художника. Погода постійно міняється і перед вами відкриваються нові краєвиди. Можна малювати все своє життя і завжди бачити щось нове».
Врешті решт картина закінчена. Але освітлення знову змінилось і змінився пейзаж, так що Лінді доведеться повернутися сюди наступного дня.
