Діти вчаться лише під землею – життя міста за 30 км від фронту. Інтервʼю з очільницею Запоріжжя

Удари російськими ракетами по центру Запоріжжя стали новою реальністю міста, яке живе за 30 кілометрів до лінії фронту. Від таких обстрілів цього тижня постраждали десятки містян, є загиблі.

“Це просто системний тероризм зі сторони Російської Федерації”, – говорить виконувачка обов'язків міського голови Запоріжжя Регіна Харченко про щоденні атаки Росії по місту.

У ніч проти 26-го вересня, коли публікується це інтерв'ю, російські сили вчергове атакували Запоріжжя. Внаслідок атаки семеро людей поранені, серед них — дитина.

Харченко розповіла кореспонденту Української служби Голосу Америки Олексію Коваленку, як живе місто на лінії фронту та що можуть зробити партнери України, щоб посилити оборону міста.

Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.

Олексій Коваленко, Голос Америки: У ніч на 23 вересня був обстріл Запоріжжя російськими ракетами, внаслідок чого більше ніж 20 людей зазнали поранення. Після цього Запоріжжя обстрілювали майже щодня. Зважаючи на ці важкі новини, з яким повідомленням ви зараз перебуваєте тут у Вашингтоні?

Регіна Харченко, виконувачка обов'язків міського голови Запоріжжя: Перше, що я хочу сказати – це необхідність збереження людських життів. Повірте, все можна відбудувати, все можна відновити. Людей не можна повернути. І це найгірша трагедія для будь-якого міського голови.

Це просто системний тероризм зі сторони Російської Федерації, і на жаль, вже є відомості про те, що одна цивільна людина загинула. Це жах і ми не розуміємо, скільки це ще буде тривати, скільки викликів, скільки горя чекає нашу громаду.

Повітряні тривоги в Запоріжжі в більшості випадків лунають саме вночі. Так завжди, ми просто не розуміємо, чи буде вночі якась масована атака, чи не буде. Але повітряна тривога обов'язково буде. На жаль, це життя, яке ми зараз живемо в Запоріжжі.

О.К.: Люди в Запоріжжі живуть в 30 км від лінії фронту. Атаки, як ви зауважили, відбуваються щоночі. Що можна зробити аби убезпечити мільйон людей, які живуть в 30 км від лінії фронту і що можуть зробити для цього українські партнери?

Р.Х.: Зараз в Запоріжжі живе 700 тисяч людей, тому що до війни, до повномасштабного вторгнення жило більше. Нам треба закрити небо, нам треба захистити місто.

Дивіться також:

ППО, F-16, енергетика. Про що Зеленський говорив з прем'єром Нідерландів у Запоріжжі

Розумієте, Запоріжжя знаходиться на відстані 30 км від окупованої території, від території активних бойових дій. Це історія про те, що керована авіабомба, будь-яка ракета, будь-який снаряд, летить до міста за 30-40 секунд, тобто насправді, прильоти відбуваються і до оповіщення про повітряні тривоги.

Нам треба закрити небо, нам потрібно більше спеціалізованої техніки, це наш захист. Органи місцевого самоврядування не зможуть впоратись з цим викликом, тому що наше завдання – виключно забезпечити соціальний супровід людей, забезпечити мирне життя, школи, лікарні, інфраструктуру, культуру, освіту. Цей виклик ми не можемо подолати, тому безумовно [потрібна] підтримка партнерів зброєю.

О.К.: Підписана угода про співпрацю між Запорізькою областю та Пенсільванією. Що це означає для Запоріжжя у практичній площині?

Р.Х.: Це означає, що фактично ми маємо надійного партнера, який готовий розпочинати працювати з нами в основних напрямках нашої роботи. Безумовно, це забезпечення альтернативними джерелами енергії критичних об'єктів інфраструктури, тому що незабаром почнеться опалювальний сезон, ми ще не розуміємо, наскільки він буде активним, тому що з нашої сторони наші комунальні служби зробили все можливе. Водночас, якщо країна-агресор буде щоночі завдавати ударів по об'єктах критичної інфраструктури, вся наша система теплопостачання, водопостачання має бути забезпечена альтернативними джерелами енергії.

Друге, виклик — це наші діти, ми розуміємо, що ми можемо виграти війну, але втратити ціле покоління, цілу державу, і нам потрібно, щоб наші діти здобували якісну освіту, якісна освіта — це виключно освіта офлайн. Ми максимально долучилися до побудови підземних шкіл в місті Запоріжжі, максимально долучилися, до речі, за допомогою міжнародних партнерів до ремонту укриттів.

Третя — це відбудова, тому що понад 12 багатоповерхових будинків зруйновано, і це ми говоримо станом на сьогодні, ми ще не порахували наслідки тих прильотів, які відбулись 22-го і 23-го вересня.

І звісно, в нас великий виклик — це соціалізація і можливість адаптації внутрішньо переміщених осіб.

О.К.: Нещодавно в Запоріжжі ввели графік підключень електроенергії, які також відбуваються щодня. Наскільки Запоріжжя зараз готово до зими, зважаючи на ці постійні атаки з боку Росії?

Р.Х.: Слід зазначити, що насправді складна ситуація з електропостачанням відбувалася влітку. Чому вона відбувалася?

Влітку було тяжко, тому що відбувалися відповідні роботи зі сторони "Укренерго", треба було все це підлаштувати, провести капітальні роботи, відремонтувати, налагодити, ми намагалися виходити і виходили постійно з комунікацією і пояснювали, чому так відбувається, я це прекрасно розумію, бо я живу в багатоповерховому будинку, де в липні не було світла, щоб ви розуміли, в середньому 12-14 годин. Це ненормально, станом на зараз немає таких масових відключень електроенергії.

Я працюю в приміщенні Запорізької міської ради, наша Запорізька міська рада знаходиться в другій черзі відключень, і в нас так само вимикають світло, тому ми цей біль розділяємо з усіма і розуміємо, що без цього, на жаль, ніяк, але в цьому не винна не держава, не уряд, не президент, не "Укренерго", в цьому винні російські ракети.

О.К.: Нещодавно відвідував одну з запорізьких шкіл, якраз у підземеллі прем'єр-міністр Нідерландів разом з президентом Зеленським. Наскільки ситуація зараз змінилась з безпекою школярів у школах, наскільки вдалось переформатувати навчання під землею?

Р.Х.: Освітні втрати насправді колосальні, вони просто неймовірні, уявіть собі, один рік відсутності дошкільної освіти, це ми кажемо про дітей 3-6 років, тобто, якщо один рік ваша дитина не ходить до садочка, це дорівнює 10 рокам адаптації дорослого життя.

Це – просто жах, тому максимально ми разом з обласною військовою адміністрацією залучилися, щоб 1 вересня найбільша кількість дітей пішли до школи, пішли до загальноосвітніх навчальних закладів, станом на 1 вересня в Запоріжжі були готові до відвідувань за змішаною та очною формою навчання 74 заклади освіти з наявних 118 в місті Запоріжжі.

Дивіться також:

"Ми об'єднані з нашими українськими сестрами та братами". Штат Пенсильванія та Запорізька область домовились про партнерство

Все навчання, яке відбувається в Запоріжжі, відбувається або в підземних школах, або в укриттях, діти ніколи не перебувають в приміщенні школи назовні, тому що ще раз підкреслюю, ракета з окупованої території — це 30-40 секунд, ми не можемо просто зараз, ігнорувати ці виклики і цю небезпеку.

У нас 1 вересня до шкіл міста Запоріжжя пішло 3600 першачків. Є такі навчальні заклади, які отримали можливість набрати по два, по три класи першачків кількістю 25-30 діток. Ми дуже тішимось, що вони в нас є, тому що це наше майбутнє.

Звісно, я не буду вводити вас в оману і говорити, що ця кількість дітей, які ходять очно, стабільна, ні, вона нестабільна. Я прекрасно розумію, що після цих обстрілів, які відбуваються зараз в місті, день-два, ми не розуміємо, що буде далі.

Якась кількість дітей буде відмовлятися від очного виходу в школу, якась кількість родин, які живуть в Запоріжжі, ухвалить для себе рішення виїхати тимчасово.

Ця ситуація типова для Запоріжжя, вона типова для кожного прифронтового міста – Харків, Миколаїв, Суми, Чернігів, аналогічна ситуація, – я спілкувалася з їхніми очільниками. Після активних прильотів плюс-мінус 50-70 000 мешканців виїжджає з міста, після якогось періоду повертаються.

О.К.: Вочевидь, Росія не тільки намагається досягти якихось своїх тактичних цілей, а також вплинути на моральний стан місцевого населення, а як воно реагує на це, які настрої серед населення Запоріжжя?

Р.Х.: Ваше питання дуже болісне, тому що на початку нашої розмови я вам говорила про те, що оці масовані атаки і масовані пуски, і масовані сповіщення про повітряну тривогу в Запорізькому регіоні відбуваються завжди вночі, коли люди після роботи приходять, лягають спати до своїх ліжок, обіймають своїх дітей, намагаються готуватися до наступного дня, свого робочого, свого побутового життя, це дуже складно, мені це складно, як людині пережити, і подвійно, а можливо навіть там вдесятеро складніше пережити як людині, яка відповідальна за своє місто.

Дивіться також:

"Мелітополь — це ворота до українського Криму". Мер Іван Федоров про контрнаступ, партизанів та колаборантів

Водночас ми розуміємо, що знаєте, якщо всі зберуться і виїдуть з цього міста, то чи буде це місто українським? Воно наше, допоки ми там живемо, допоки ми зранку встаємо і йдемо на роботу, допоки ми зранку встаємо і йдемо до фізичної особи підприємця, купляємо каву, він платить зарплату своїм працівникам і оренду за приміщення, допоки ми народжуємо дітей в цих лікарнях, вони працюють і мають забезпечення з національної служби здоров'я України, ну тобто це система, в якій ми маємо жити, якщо люди поїдуть, то що будуть захищати наші збройні сили України.

Я певна, що оті 700 000, які зараз живуть в Запоріжжі, вони на початку повномасштабного вторгнення вирішили для себе, що це їхнє місто.

Дивіться також: “Мир не настає, коли країна, яка зазнає вторгнення, припиняє боротися”, – інтервʼю з Олександрою Матвійчук

Дивіться також:

“Мир не настає, коли країна, яка зазнає вторгнення, припиняє боротися”, – інтервʼю з Олександрою Матвійчук