З початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року в Україні загинуло щонайменше 23 працівника медіа. Відповідно до даних Комітету Захисту журналістів - щонайменше семеро представників медіа були вбиті, до останнього виконуючи свої професійні обов’язки. Програмний директор Комітету захисту журналістів Карлос Мартінез де ла Серна в інтерв’ю Голосу Америки розповідає про важливість роботи журналістів у висвітленні та документуванні злочинів на війні Росії проти України.
Олексій Коваленко: Карлосе, за інформацією Національної спілки журналістів України, близько 20 журналістів загинуло в Україні під час війни. Приблизно дев’ятеро з них загинуло, висвітлюючи війну. Чи можна сказати, що журналісти та працівники медіа, які висвітлюють війну опинились під прицілом на цій війні? Чи були ці журналісти та медійники вбиті саме за роботу, якою вони займались?
Карлос Мартінез де ла Серна: Дуже важко встановити чіткий зв’язок, щоб заявити, що журналісти були ціллю. Ми можемо тільки сказати, що журналістів було вбито в ситуаціях, коли вони займались журналістською роботою. Ми можемо сказати, що є мінімум сім журналістів, у випадку з якими було підтверджено, що журналісти займались висвітленням подій, коли їх вбили. Але є багато інших випадків, які потребують розслідування. Це зона конфлікту, до інформації важко отримати доступ, її важко перевірити та підтвердити. Я не здивуюсь, якщо число зросте у наступні тижні та місяці.
Олексій Коваленко: Якою ви бачите роль журналістів та представників медіа, що висвітлюють цю війну. Зокрема, роль журналістів у підтримці свободи слова, протидії російській дезінформації та пропаганді?
Роль журналістики, значення журналістики настільки очевидна, наскільки тільки може бути. Вона відіграє критично важливу історичну роль.Карлос Мартінез де ла Серна
Карлос Мартінез де ла Серна: Журналісти відіграють критичну роль у цій війні. Вони засвідчують, по-перше, жахливе вторгнення, а також документують та залишають чіткі свідоцтва того, що відбувається. Завдяки цьому у майбутніх поколінь будуть докази того, що відбулось. Також це дає можливість розслідувати, що відбулось і привести тих, хто має відповідати, до відповідальності перед правосуддям. Роль журналістики, значення журналістики настільки очевидна, наскільки тільки може бути. Вона відіграє критично важливу історичну роль.
Олексій Коваленко: Ви вже відзначили, що роль журналістів – задокументувати війну. Дивлячись на фотографії з гарячих точок - розбомбленого госпіталю в Маріуполі, зруйновані будинки та братські могили в Бучі та Ірпені, чи думаєте ви, що журналісти стають першими, хто фіксує воєнні злочини у війні Росії з Україною?
Карлос Мартінез де ла Серна: Не тільки журналісти. Інші організації і дослідники, включно із дослідниками та захисниками прав людини, цивільне населення зберігають свідчення того, що відбувається. Важлива роль журналістів – у забезпеченні фактами в світі, де є дуже багато пропаганди, що заперечує базові факти. Є ті, хто заперечує звірства, які були добре задокументованими. Роль журналістів критична, зокрема і у тому, щоб протидіяти дуже підступній хвилі пропаганди, яка існує навколо конфлікту. Це дуже корисно і важливо сьогодні і буде критично важливо надалі, щоб зберігати свідоцтва про війну.
Важлива роль журналістів – у забезпеченні фактами в світі, де є дуже багато пропаганди, що заперечує базові факти.Карлос Мартінез де ла Серна
Олексій Коваленко: Що відрізняє цю війну – ми отримуємо новини про неї майже в режимі реального часу. Наскільки ми бачимо цю війну іншою в соціальних медіа, якщо порівнювати з іншими війнами і конфліктами сучасності? Якою є роль журналістів у війні, щоб забезпечувати нас корисною, правдивою та вчасною інформацією? Також, яка різниця у безпеці журналістів на війні в Україні порівняно із іншими конфліктами сучасності?
Карлос Мартінез де ла Серна: Почну з кінця. В Україні було вбито як мінімум 7 журналістів за 7 тижнів війни. За перші тижні вторгнення коаліційних сил під керівництвом США до Іраку загинуло 9 журналістів, 8 загинуло [за співрозмірний час] – в Сирії між листопадом 2011 та лютим 2012. Маємо ці числа, якщо подивитись на різні конфлікти, які були раніше. Журналістам загрожують ті самі загрози, що і цивільному населенню. І ми бачимо, як цивільне населення страждає в цьому конфлікті, їм загрожують атаки та безпосередні напади проти цивільного населення та цивільних об’єктів. Конфлікт також швидко змінюється на багатьох фронтах. Можливо, в якийсь час десь буде безпечно, але це не означає, що в цьому місці буде безпечно вже незабаром. Динаміка конфлікту швидко змінюється. Він містить багато загроз для журналістів, тих самих, що загрожують і цивільному населенню. Їм потрібен такий самий захист в їхній роботі, який потрібен і цивільному населенню. Ми бачимо, як в цій війні не вдається це забезпечити.
Аспект соціальних медіа відіграє важливу роль – журналісти також мають відповідати на виклики дезінформації та пропаганди. Вони мусять постійно відстоювати свою роботу, коли троллі, мережі та окремі люди, заперечують факти. Вони знаходяться в режимі постійного протистояння на багатьох фронтах. Це робить роботу журналістів важкою та небезпечною.
Ми бачили, що багато журналістів потрапляли у полон із розвитком конфлікту. Це ще одна потенційна небезпека для журналістів, які висвітлюють конфлікт. Небезпеку роботи журналіста [на війні в Україні] можна порівняти з небезпекою журналістів, які висвітлювали попередні конфлікти. Є, звісно, і речі, які унікальні для цієї ситуації – є величезна кількість проблем, з якими журналісти зустрічаються одночасно, а також надзвичайний вплив цієї кризи не тільки в регіоні, але й в інших місцях. Потрібно також пам’ятати, що журналісти з інших країн знайшли притулок в Україні. До прикладу, білоруські журналісти, яких переслідували в їх країні і які жили в Україні, мусили залишити Україну зараз, уникаючи нові загрози. Цей конфлікт впливає не тільки на журналістів саме в країні, а й на журналістів з сусідніх країн.
Можна тільки шанувати їх [журналістів] за роботу, яку вони роблять для майбутнього. Але я не можу уявити, через що вони зараз проходять.Карлос Мартінез де ла Серна
Олексій Коваленко: Окрім українських журналістів, війну в Україні висвітлює багато представників іноземних журналістів. Ви можете порівняти висвітлення війни представниками українських та міжнародних медіа? Українські журналісти висвітлюють війну буквально в себе вдома.
Карлос Мартінез де ла Серна: Я не можу цього порівняти, таке порівняння зробити дуже важко. Українські журналісти працюють в своїй країні, де в них є рідні, родини, друзі, це їхні райони, міста і містечка. Емоційний тиск висвітлювати в таких умовах дуже великий. Я роблю припущення, що для них це дуже важко. Всі журналісти бачать масштаб атак, масштаб задокументованих злочинів, руйнування медійної інфраструктури. Це важко на всіх рівнях, включно із емоційним. Я не можу уявити себе на місці будь-якого українського журналіста. Можу тільки представити, через що вони проходять та продовжують працювати. Можна тільки шанувати їх за роботу, яку вони роблять для майбутнього. Але я не можу уявити, через що вони зараз проходять.
Олексій Коваленко: Багато українських журналістів не були воєнними кореспондентами до війни. Як ви можете оцінити технічну готовність українських журналістів та українських редакцій до висвітленні війни? Знову ж таки, чи можемо ми порівняти це із тим, наскільки були готові до цього міжнародні медіа?
Карлос Мартінез де ла Серна: Знову ж таки, це порівняння дуже важко зробити. Я не думаю, що медіа в будь-якій країні можуть бути завжди готовими до війни. Є деякі журналісти, які отримали відповідний тренінг – як працювати у зоні конфлікту, як висвітлювати війну. Не всім журналістами потрібен такий тренінг, бо вони працюватимуть над іншими темами. Я впевнений, що журналісти роблять все можливе, щоб навчитись новому, пройти тренінг, отримати обладнання для захисту – що до цих пір було важко зробити. Всі журналісти, які пройшли тренінг, в кого є досвід у висвітленні війни – вони готові. Для багатьох це вперше. Вони наздоганяють, розбираються як висвітлювати війну, динаміку війни. Їм потрібен тренінг та обладнання для захисту.
Олексій Коваленко: Ви згадали тренінги та обладнання для захисту, чи є щось ще, що українські та міжнародні медіа можуть робити, щоб збільшити безпеку своїх журналістів, які висвітлюють війну.
Карлос Мартінез де ла Серна: Потрібен тренінг та якомога детальніші інструкції, їм потрібна остання інформація про ситуацію – вона постійно змінюється щогодинно. Наприклад, способи дістатись до якогось місця у місті до іншого можуть змінитись, так само як і загрози, різні безпечні шляхи. Потрібна якомога детальна та оновлена інформація. Потрібне обладнання для захисту. В ідеалі, потрібно, щоб вони працювали також із іншими журналістами, не були самі по собі, щоб вони могли підтримувати один одного. Вони документують різні речі, але також зустрічаються із загрозами та небезпекою. Це все – потрібно попереджати проблеми, мати якомога кращу інформацію та намагатись підготуватись до будь-яких можливих сценаріїв, мати готову відповідь на них.
Дивіться також: Репортаж журналістки англомовної служби “Голосу Америки” з Бучі. Відео
Олексій Коваленко: На що редакціям треба зважати перед тим як вирішити, чи надіслати їх журналіста в гарячу точку?
Карлос Мартінез де ла Серна: Як і в ситуації з будь-яким журналістським завданнями, треба повністю зважити ситуацію, загрози, які будуть стояти перед журналістами. Потрібно намагатись попередити або зменшити ризики, забезпечити журналістів обладнанням для захисту, провести відповідний тренінг. Потрібно надати інструкції, як треба себе вести за різних сценаріїв, включно із найважчими, як то – потрапляння у полон, викрадення, або утримання у неволі тривалий час, як у важких ситуаціях відпочивати, отримати доступ до питної води та продуктів. План має бути дуже детальним. І знову ж таки, повторюсь, обладнання для захисту – це дуже важливо. Головне – планування, намагання передбачити всі можливі сценарії. Журналіст має знати всі змінні, щоб мати можливість прийняти найкраще рішення, коли він знаходиться на місці.
Дивіться також: Письменниця Тамара Горіха-Зерня: про те, як війна змінила життя і яких речей українцям доводиться вчитись заново. Відео