У XVIII і XIX століттях США активно освоювали нові території і розширювали сфери впливу на південному заході, зокрема після придбання Луїзіани у 1803 році. Через рік Сполучені Штати організували експедицію для вивчення нових земель. Одним з її начальників був Меріветер Луїс, якого відтак призначили губернатором цього регіону. Кілька років пізніше Луїс загинув при загадкових обставинах, подорожуючи із Сент-Луїса до Вашингтона.
Сьогодні його нащадки намагаються пролити світло на смерть великого дослідника.
Про останні години життя Меріветера Луїса відомо дуже мало. Достовірним є лише той факт, що помер він 11 жовтня 1809 року у місцевості поблизу Натчезького тракту – старої дороги, прокладеної колись по маршруту кількох індіанських племен.
Говорить керуючий службою національних парків у штаті Теннессі Камерон Шолі говорить:
«Триває запекла дискусія про те чи губернатор Луїс вчинив самогубство, чи його вбили».
Камерон Шолі працює у службі національних парків. Йому підпорядкована територія, де поховані останки губернатора.
«Більшість істориків вважають, що він закінчив життя самогубством», підкреслює Шолі.
Однак нащадок губернатора Луїса Кіт Венстон іншої думки:
«А наша родина переконана, що його вбили».
Кіз Венстон та інші члени родини намагаються розплутати таємницю смерті відомого американського дослідника:
«Якби нам вдалося дізнатися більше, тоді б у нас було краще розуміння його і тих часів».
Розплутати цю справу не легко. З часу загибелі Луїса минуло понад 200 років. Свідків не було. Та й докази, зібрані на місці, довіри не викликають. Друзі Луїса – президент Джефферсон і дослідник Вільям Кларк – не сумнівалися, що це було самогубство, беручи до уваги неврівноважений стан Луїса у той час. Пізніше з’явилися розповіді про політичні інтриги, вбивства за замовлення і грабіж, як причини його смерті.
Говорить директор Музею Луїса Тоні Тернбов:
«Натчезький тракт вважався найнебезпечнішим у цьому повіті у ті часи. А Луїс був вбраний як людина далеко не бідна. Він мав зі собою майже 200 доларів. Цих грошей ніколи не знайшли».
Тоні Тернбов переконаний, що єдиний спосіб розкрити таємницю це провести повторну ексгумацію:
«Тільки таким чином ми дізнаємося правду, бо розповіді дуже суперечливі».
Перша ексгумація останків Луїса була проведена у 1847 році. Тоді комісія постановила, що дослідник загинув від рук убивці.
Проведенню другої експертизи тепер протистоїть служба національних парків. Говорить Камерон Шолі:
«Це не типове місце поховання. Капітан Луїс лежить під майже метровою товщиною залізобетону, майже 3-метровим шаром дробленого гравію і бетону. Але найважливіше те, що ми не знаємо, де саме поховані останки Луїса – під чи біля пам’ятника. Ніхто не може гарантувати, що його останки не будуть зруйновані під час процесу ексгумації».
Але для нащадків Луїса, відкриття могили це нагода розставити всі крапки над «і», вважає нащадок губернатора Луїса Кіз Венстон:
«Його ніколи не поховали по-християнськи. Так що ідентифікації останків і їх належне захоронення – наша мета».
Служба національних парків наразі закінчує реставрацію парку. Відкриття музею заплановане наступного року. І хоча обставини смерті Луїса залишаються таємницею, це не міняє ролі Луїса в американській історії.
Камерон Шолі зі службою національних парків у Теннессі каже:
«Те, як він помер, ніяким чином не впливає на його безцінний внесок у розвиток цієї країни».
Під безцінним внеском маються на увазі матеріали, які зібрав Луїс під час експедиції – складення карт, описання місцевості і зразки мінералів та рослин. Експедиція Кларка і Луїса була організована тодішнім президентом США Томасом Джефферсоном. Президент недарма обрав начальником саме Луїса, який був його особистим секретарем.
